23-10-2019

Редис - подробнее

Рейтинг: 0

Редиска відноситься до коренеплідних, перехреснозапильних, холодостійких і світлолюбних культур. Її вирощують у всіх зонах України у відкритому та закритому ґрунті. Вона – одна з коренеплідних рослин, яка дає товарну продукцію через 20-40 діб після сівби, залежно від сорту.

Коренева система редиски стрижнева. До початку утворення розетки складається з головного та бічних корінців. Потім основа головного корінця і підсім’ядольне коліно починають потовщуватися, первинна кора тріскає (линька коренеплоду). Подальше потовщення відбувається за рахунок камбію, який відкладає до центру вторинну ксилему, а зовні — тонкий шар вторинної флоеми з паренхімою.

Основна маса кореневої системи зосереджена в шарі ґрунту до 45 см. При пересаджуванні коренева система розростається вшир і проникає в ґрунт до 60-80 см, а при безвисадковому способі вирощування насіння проникає на глибину до 150 см і більше. Вся коренева система сильно розгалужена в орному шарі ґрунту.

Листки зібрані в розетку, яка буває малою, середньою, великою і дуже великою, як правило, ранньостиглі сорти мають меншу розетку — 4-6 листків, а пізньостиглі — велику (до 10 листків). Листки розетки бувають еліпсоподібні або лопатоподібні, ліроподібні, нерозсічені, хвилясті, виїмчасті. Пластинка часто опушена. Забарвлення листків темно-зелене, зелене, світло-зелене з сіруватим восковим нальотом або без нього. Стеблові листки нижні такі самі, як у розетках, середні — ланцетоподібні, а верхні — цілокраї та розсічені. Черешки довгі або короткі, зелені, блідо-зелені з фіолетовим або червонуватим антоціановим забарвленням.

Коренеплід м’ясистий. За формою округлий, овальний, циліндричний, веретеноподібний, 3-15 см завдовжки і масою 10-60 г. За забарвленням — білий, червоний, червоний із білим кінчиком, білий із зеленою головкою, рожевий, малиновий, кармінний та з різними відтінками. За розміром — малий, середній, великий і дуже великий. За анатомічною будовою коренеплід складається з двох частин: добре розвиненої серцевини (паренхіми), яка розсічена численними променями від центру, та вторинної тонкої кори. М’якуш білий, білий із світло-червоним відтінком, блідо-рожевий, на смак — напівгострий і гострий. Гостроти надає редисці наявність у ній гірчичної олії. Лежкість коренеплодів погана.

За тривалістю вегетаційного періоду (від з’явлення сходів до першого збору врожаю) сорти редиски поділяють на ранні (до 25 діб), середньоранні (26-30), середньостиглі (31-35) та пізньостиглі (понад 35 діб).

Стебло. Після формування коренеплоду розпочинається стебло утворення. Стебло округле, опушене або голе, всередині пусте або виповнене паренхімою, добре або злегка розгалужене заввишки 80-100 см. Воно вкрите вузькими сидячими листками, часто з пігментацією: у сортів, коренеплоди яких забарвлені в червоний колір — червоною, а в білий — фіолетовою.

Суцвіття — китиця. Квітки чотирьохпелюсткові, білі, рожеві, біло-рожеві, фіолетово-червоні, кремові. Цвітіння настає через 30-40 діб після пересаджування маточників або після формування густоти рослин при безпересадковому способі вирощування і продовжується 30-35 діб. Після масового цвітіння листки починають відмирати, коренеплоди зменшуються. Забарвлення квіток у сортів із білими коренеплодами — біле, синьо-фіолетове, з червоними — яскраво-фіолетово-червоне. Квітки запилюються за допомогою комах, переважно бджіл, тому просторова ізоляція від насінників редьки повинна становити на відкритій місцевості не менше 2000 м, а на закритій — 600 м. На відстані 2000 м від насінників редиски повинні бути знищені рослини дикої редьки.

Плід — стручок, завдовжки 6-7 см з потовщеним стулками, наповнений губчастою паренхімою. При дозріванні насіння стручки не розтріскуються і насіння не випадає. Від пересаджування маточників або при формуванні рослин безпересадковим способом вирощування до дозрівання насіння проходить від 100 до 120 діб. Насінники обмолочують і насіння очищають. Воно плескато-округле, світло- або темно-коричневе. Маса 1000 насінин становить 7-8 г. При вологості 9% насіння зберігає схожість протягом 4-6 років.

Технологии выращивания культуры:

Для одержання високого врожаю коренеплодів редиски та насіння потрібна відповідна температура повітря, тривалість світлового дня, вологість та забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин.

Вимоги до тепла. Оскільки редиска відноситься до холодостійких культур, насіння її проростає за температури 2-4°С. Однак, за низької температури період проростання затягується до 12-16 діб, тоді як за температури 15°С і більше він становить 3-5 діб. Сходи редиски відносно стійкі до весняних приморозків. Вони легко переносять приморозки до мінус 3-4°С. Дорослі рослини переносять зниження температури до мінус 5-6°С. Кращою температурою до початку утворення коренеплодів є 10-12°С, а в період формування врожаю — 15-20°С. Більш висока температура, особливо в жарку посушливу погоду, призводить до трухля-віння та здерев’яніння коренеплодів і передчасного генеративного розвитку рослин. Тому в Україні редиску в літній період не вирощують. Для осіннього вирощування редиски насіння її висівають лише в серпні, коли температура повітря починає знижуватися.

За високої температури повітря понад 20°С створюються сприятливі умови для насінництва редиски. Рослини швидко переходять до генеративного розвитку — утворюють стебла, цвітуть (квітують) і дають високоякісне насіння.

Вимоги до світла. Редиска належить до рослин довгого світлового дня. За недостатнього освітлення, що буває при вирощуванні її в зимовий період у теплицях і парниках, підсім’ядольне коліно витягується, і рослини вилягають. За достатнього освітлення сім’ядолі швидко збільшуються в розмірі та зеленіють. Оптимальна довжина дня для інтенсивного формування коренеплодів настає при 11-14 годинах. Чим триваліший день, тим рослини швидше переходять до генеративного розвитку. Вони утворюють стебла, зацвітають і дають насіння. При вирощуванні восени у відкритому ґрунті (тривалість світлового дня не більше 12 годин) редиска формує великі коренеплоди і не стрілкує.

Вимоги до вологи. Оптимальна вологість ґрунту для вирощування редиски становить 70-80% НВ. При її нестачі сповільнюється ріст рослин, коренеплоди набувають гіркуватого присмаку, дерев’яніють, рослини передчасно переходять до генеративного розвитку. Особливо підвищену вимогу до вологості ґрунту рослини пред’являють навесні у період наростання асиміляційного апарату та формування коренеплодів. Нерегулярне зволоження ґрунту в цей період призводить до розтріскування коренеплодів, що знижує їх якість. При дозріванні насіння бажане зниження вологості ґрунту та відносної вологості повітря. Особливу увагу на вологість насінників потрібно звертати в період їх обмолоту. При пересушуванні стручків збільшується відсоток подрібнених насінин, а при недостатньому висушуванні насіння погано вимолочується.

Вимоги до елементів живлення. Редиска добре росте на пухких і достатньо зволожених, багатих на органічну речовину, слабокислих або нейтральних ґрунтах. На важких ґрунтах коренеплоди набувають виродливої форми, а на піщаних при нестачі вологи втрачають тургор і передчасно трухлявіють.

З ґрунту на кожні 10 т урожаю редиска виносить 50,0 кг азоту, 13,9 — фосфору і 54,4 кг калію. Тому, щоб одержати високий урожай редиски, ґрунт потрібно систематично удобрювати як органічними, так і мінеральними добривами. З органічних краще вносити перегній (30-40 т/га) або гній (40-60 т/га) під попередник. З мінеральних — згідно з аналізами ґрунту в легкодоступній формі.

Особливості вирощування редиски у відкритому ґрунті

Висівають редиску в 3-4 строки: перший — на початку польових робіт, наступні — через 8-10 діб після попередніх. Для осіннього використання насіння висівають у серпні. Сіють редиску стрічковим способом (5-10 рядків у стрічці). Відстань між стрічками 60-70 см, а між рядками — 15 см. Норма висіву насіння 12-20 кг/га, глибина загортання — 2,0-2,5 см. До сівби та після неї площу коткують. При з’явленні поодиноких сходів посіви обробляють інсектицидами проти хрестоцвітної блішки. Догляд за рослинами полягає у розпушуванні широких міжрядь і підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані. У посушливі роки в південних районах редиску 1-2 рази поливають, залежно від погодних умов.

Збирають урожай редиски вибірково за 3-4 рази через кожні 4-5 днів, коли діаметр коренеплоду досягне 1,5 см. Тривалість періоду збирання 1,5-2 тижні. Запізнюватися із збиранням редиски не слід, бо коренеплоди швидко трухлявіють, дерев’яніють і стають непридатними для використання. Товарну продукцію в’яжуть у пучки, затарюють та реалізують або використовують за призначенням. Середній урожай редиски становить 18,0-22,0 т/га.

Особливості вирощування редиски у закритому ґрунті

У теплицях і парниках редиску вирощують переважно в першій культурозміні, а також як ущільнювач помідора, огірка тощо. Для цього використовують сорти, рекомендовані для споруд закритого ґрунту, які відзначаються підвищеною тіньовитривалістю. Насіння висівають на грядки завширшки 150-180 см у кілька строків з інтервалом 15-20 днів. Норма висіву насіння — 3-5 г/м². При з’явленні першого справжнього листка посіви проріджують. При використанні сортів для відкритого ґрунту в зимовий період у теплицях культуру редиски ведуть розсадним способом. Для одержання врожаю у грудні-січні забезпечують густоту рослин 250-300 шт./м², а при пізніших строках — до 500 шт./м². Температуру повітря в спорудах до з’явлення сходів підтримують на рівні 18-20 С, а після з’явлення сходів її знижують до 5-10°С протягом 5-6 діб, Щоб рослини не витягувалися. Потім до ліньки коренеплодів температуру повітря підтримують на рівні 12-16°С, а в період наростання їх маси- 16-18°С. Рослини поливають теплою водою (20-25°С). Після поливу споруди провітрюють. У разі потреби рослини підсипають на 1-2 см ґрунтом (субстратом) та виполюють бур’яни. При вирощуванні редиски восени парники накривають рамами, а теплиці — плівкою перед настанням заморозків. Урожай збирають із кінця жовтня до грудня.

При вирощуванні редиски як ущільнювача температуру підтримують, як для основної культури. Від рядків основної культури насіння висівають на відстані 10-15 см. Норму висіву насіння зменшують до 1,5-2,0 г/м².

Для одержання високого врожаю коренеплодів редиски та насіння потрібна відповідна температура повітря, тривалість світлового дня, вологість та забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин.

Вимоги до тепла. Оскільки редиска відноситься до холодостійких культур, насіння її проростає за температури 2-4°С. Однак, за низької температури період проростання затягується до 12-16 діб, тоді як за температури 15°С і більше він становить 3-5 діб. Сходи редиски відносно стійкі до весняних приморозків. Вони легко переносять приморозки до мінус 3-4°С. Дорослі рослини переносять зниження температури до мінус 5-6°С. Кращою температурою до початку утворення коренеплодів є 10-12°С, а в період формування врожаю — 15-20°С. Більш висока температура, особливо в жарку посушливу погоду, призводить до трухля-віння та здерев’яніння коренеплодів і передчасного генеративного розвитку рослин. Тому в Україні редиску в літній період не вирощують. Для осіннього вирощування редиски насіння її висівають лише в серпні, коли температура повітря починає знижуватися.

За високої температури повітря понад 20°С створюються сприятливі умови для насінництва редиски. Рослини швидко переходять до генеративного розвитку — утворюють стебла, цвітуть (квітують) і дають високоякісне насіння.

Вимоги до світла. Редиска належить до рослин довгого світлового дня. За недостатнього освітлення, що буває при вирощуванні її в зимовий період у теплицях і парниках, підсім’ядольне коліно витягується, і рослини вилягають. За достатнього освітлення сім’ядолі швидко збільшуються в розмірі та зеленіють. Оптимальна довжина дня для інтенсивного формування коренеплодів настає при 11-14 годинах. Чим триваліший день, тим рослини швидше переходять до генеративного розвитку. Вони утворюють стебла, зацвітають і дають насіння. При вирощуванні восени у відкритому ґрунті (тривалість світлового дня не більше 12 годин) редиска формує великі коренеплоди і не стрілкує.

Вимоги до вологи. Оптимальна вологість ґрунту для вирощування редиски становить 70-80% НВ. При її нестачі сповільнюється ріст рослин, коренеплоди набувають гіркуватого присмаку, дерев’яніють, рослини передчасно переходять до генеративного розвитку. Особливо підвищену вимогу до вологості ґрунту рослини пред’являють навесні у період наростання асиміляційного апарату та формування коренеплодів. Нерегулярне зволоження ґрунту в цей період призводить до розтріскування коренеплодів, що знижує їх якість. При дозріванні насіння бажане зниження вологості ґрунту та відносної вологості повітря. Особливу увагу на вологість насінників потрібно звертати в період їх обмолоту. При пересушуванні стручків збільшується відсоток подрібнених насінин, а при недостатньому висушуванні насіння погано вимолочується.

Вимоги до елементів живлення. Редиска добре росте на пухких і достатньо зволожених, багатих на органічну речовину, слабокислих або нейтральних ґрунтах. На важких ґрунтах коренеплоди набувають виродливої форми, а на піщаних при нестачі вологи втрачають тургор і передчасно трухлявіють.

З ґрунту на кожні 10 т урожаю редиска виносить 50,0 кг азоту, 13,9 — фосфору і 54,4 кг калію. Тому, щоб одержати високий урожай редиски, ґрунт потрібно систематично удобрювати як органічними, так і мінеральними добривами. З органічних краще вносити перегній (30-40 т/га) або гній (40-60 т/га) під попередник. З мінеральних — згідно з аналізами ґрунту в легкодоступній формі.

Особливості вирощування редиски у відкритому ґрунті

Висівають редиску в 3-4 строки: перший — на початку польових робіт, наступні — через 8-10 діб після попередніх. Для осіннього використання насіння висівають у серпні. Сіють редиску стрічковим способом (5-10 рядків у стрічці). Відстань між стрічками 60-70 см, а між рядками — 15 см. Норма висіву насіння 12-20 кг/га, глибина загортання — 2,0-2,5 см. До сівби та після неї площу коткують. При з’явленні поодиноких сходів посіви обробляють інсектицидами проти хрестоцвітної блішки. Догляд за рослинами полягає у розпушуванні широких міжрядь і підтримуванні посівів у чистому від бур’янів стані. У посушливі роки в південних районах редиску 1-2 рази поливають, залежно від погодних умов.

Збирають урожай редиски вибірково за 3-4 рази через кожні 4-5 днів, коли діаметр коренеплоду досягне 1,5 см. Тривалість періоду збирання 1,5-2 тижні. Запізнюватися із збиранням редиски не слід, бо коренеплоди швидко трухлявіють, дерев’яніють і стають непридатними для використання. Товарну продукцію в’яжуть у пучки, затарюють та реалізують або використовують за призначенням. Середній урожай редиски становить 18,0-22,0 т/га.

Особливості вирощування редиски у закритому ґрунті

У теплицях і парниках редиску вирощують переважно в першій культурозміні, а також як ущільнювач помідора, огірка тощо. Для цього використовують сорти, рекомендовані для споруд закритого ґрунту, які відзначаються підвищеною тіньовитривалістю. Насіння висівають на грядки завширшки 150-180 см у кілька строків з інтервалом 15-20 днів. Норма висіву насіння — 3-5 г/м². При з’явленні першого справжнього листка посіви проріджують. При використанні сортів для відкритого ґрунту в зимовий період у теплицях культуру редиски ведуть розсадним способом. Для одержання врожаю у грудні-січні забезпечують густоту рослин 250-300 шт./м², а при пізніших строках — до 500 шт./м². Температуру повітря в спорудах до з’явлення сходів підтримують на рівні 18-20 С, а після з’явлення сходів її знижують до 5-10°С протягом 5-6 діб, Щоб рослини не витягувалися. Потім до ліньки коренеплодів температуру повітря підтримують на рівні 12-16°С, а в період наростання їх маси- 16-18°С. Рослини поливають теплою водою (20-25°С). Після поливу споруди провітрюють. У разі потреби рослини підсипають на 1-2 см ґрунтом (субстратом) та виполюють бур’яни. При вирощуванні редиски восени парники накривають рамами, а теплиці — плівкою перед настанням заморозків. Урожай збирають із кінця жовтня до грудня.

При вирощуванні редиски як ущільнювача температуру підтримують, як для основної культури. Від рядків основної культури насіння висівають на відстані 10-15 см. Норму висіву насіння зменшують до 1,5-2,0 г/м².