25-05-2019

Абрикос - подробнее

Рейтинг: 0

Абрико́саабрико́сжерде́ля, море́ля (Prunus armeniaca, також Armeniaca vulgaris) — плодове дерево роду слива.

Абрикоса
Абрикоса

Слово «абрикоса» походить від нім. Abrikose ( Aprikose), яке через фр. abricot й ісп. albercoque виводять від араб. البرقوق‎, «аль-біркук». Варіант «абрикос» запозичений, ймовірно, через російське посередництвоз голландської (abrikoos). Трапляються твердження, що слово «абрикоса» доречно вживати щодо рослини, а «абрикосом» називати лише сам плід.

Слово «жерделя» — турецького походження, від zerdali, яке вживалось щодо одного з сортів абрикос. Походить від перського zardali («золотий плід») — зі zard («золото»), пор. прасл. *zolto.

«Мореля» походить, ймовірно, від нім. Marille (австрійський варіант). Подальша етимологія: італ. armellino лат. pōmum Armeniacum ‎(«вірменський плід»).

У дикому стані абрикоса трапляється на Кавказі, у Туркменістані. В Україні вирощують як промислову культуру в південних областях, рідше — в Лісостепу й на Поліссі.

Батьківщина культурної форми — Середня Азія та Китай. Є 8 видів, ростуть переважно в Азії, тривалий час вирощувалися в Вірменії, звідки потрапили в Європу і Америку (звідки латинська назва «Armeniaca»  — «вірменська слива»).

Дикі абрикоси (Абрикоса звичайна, лат. Armeniaca vulgaris Lam.) — не така вже й ботанічна рідкість. У горах Середньої Азії трапляються невеликі абрикосові ліси. На півдні Приморського краю, на півночі Китаю, в Кореї на сухих кам'янистих схилах ці дерева ростуть групами або поодинці. Абрикоси пристосувалися навіть до сибірських морозів. У Забайкаллі та Монголії кущі абрикос витримують температуру до −50 °C. Плоди диких абрикос дрібніші, вони мають гіркуватий присмак, у м'якоті трапляються грубі волокна.

Абрикосові дерева мають щільну міцну деревину, у центрі — блискучу темно-коричневу, з країв — світлішу, жовту або буру. Молоді пагони червонувато-коричневі, блискучі. Листки чергові, широкі, округлі або яйцеподібні, при основі майже серцеподібні, цілісні, нерівнопилчасті, майже голі, згори темно-зелені, блискучі, знизу — матові.

Квітки двостатеві, поодинокі (рідше — по дві в листкових пазухах), майже сидячі, 5-пелюсткові, білі або рожеві (до 3 см у діаметрі), правильні, з подвійною вільнопелюстковою 5-членною оцвітиною. тичинокбагато. Маточка одна з верхньою зав'яззю та одним стовпчиком. Цвіте раніше всіх плодових порід у квітні-травні до розпускання листків і забезпечує медоносних бджіл раннім взятком нектару і пилку. Плоди дозрівають у червні — липні.

 
Цілий плід абрикоси та його перетин

Плід — округла або обернено яйцевидна соковито-м'ясиста кістянка (до 3 см у діаметрі), жовтого або червонувато-жовтого кольору з червонуватим рум'янцем та повстистим опушенням. М'якуш кістянки кисло-солодкий, нерідко з гіркуватим присмаком.

Абрикоси дуже швидко ростуть. За сприятливих умов за рік молода рослина сягає півтора метра, доросла рослина заввишки 5-10 м. Абрикоси люблять світло і добре переносять посуху. Дерева живуть до 50 і більше років.

Хімічний склад

М'якуш плодів містить близько 27 % цукрів (переважно сахароза), понад 2,5 % органічних кислот (яблучна, лимонна, саліцилова, винна), пектини (1 %), бета-каротин (1,6 мг %), аскорбінову кислоту (10 мг%), тіамін, рибофлавін, флавоноїди, калій (305 мг %), залізо, срібло тощо.

У насінні є жирна олія (30—50 %), емульсин, глікозид амигдалін (у дикорослої абрикоси); в камеді є арабіноза (41 %), <галактоза (44 %), глюкуронова кислота (16 %), мінеральні та білкові речовини.

 
Сушіння абрикос на місці. Каппадокія

Дуже цінна порода з групи кісточкових. Харчова, медоносна та технічна рослина. Використовують плоди, насіння та абрикосову камедь.

Плоди використовуються у свіжому вигляді, для консервування та сушки. Для сушіння використовують плоди середньоазіатських сортів з високим вмістом цукру та сухої речовини. Сушені абрикоси без кісточок називаються курага, з кісточками — урюк. Сушені плоди містять 50-60 % цукру. Ядра кісточок мають солодкий смак, їх уживають як замінник мигдалю. Сушені абрикоси містять калій (K), що стимулює роботу серця та цілого організму.

Ядро (насіння) в цих сортів солодке, тому використовується для харчування як горіхи. З насіння абрикос також роблять олію.

На стовбурах і гілках абрикоси виділяється камедь, з якого виготовляють клей та масляні емульсії.

З деревини виготовляють музичні інструменти, що добре звучать, сувеніри.

Абрикосу використовують і як підщепу для деяких плодових порід.

В Україні у дикому стані не росте, розводять у садах, придорожніх насадженнях, лісосмугах степових, рідше, лісостепових районів. Плодоносить на 3—4-й рік. Урожайність до 100—300 ц/га. Основний сорт Червонощокий. Цінною підщепою для абрикоси в Україні є жерделя.

Сортова абрикоса поширена в основному на півдні України, але й там вона плодоносить нерегулярно. Часто в дерев узимку підмерзають плодові бруньки, а навесні квіти, бо абрикоса рано цвіте. У поліській та лісостеповій зонах України в основному вирощують дерева абрикоси з насіння, їх називають «жерделі». Жерделі дають, як правило, дрібні плоди, що не відзначаються високими смаковими якостями, але дерева їх менш вимогливі до умов.

  • Червонощокий. Найпоширеніший сорт. Районований майже у всіх областях України, за винятком Полісся і деяких областей лісостепової зони. Дерева скороплідні, високоврожайні, але недостатньо зимостійкі в північних районах України. Плоди середньої величини або великі, дуже смачні, використовуються у свіжому вигляді та для технічної переробки. Сорт самоплідний.

Крім Червонощокого, у південних областях України районовані сорти: Нікітінський, Ананасовий цюрупинський, Мелітопольський ранній, Консервний пізній, Арзамі, Угорський найкращий, Ювілейний та ін. Для Полісся та Лісостепу становлять інтерес сорти УНДІС: Ананасовий київський, Київський ароматний, Поліський великоплідний, Шабловський, Колгоспний, Березняківський.

Технологии выращивания культуры:

Для ефективного вирощування і отримання високого врожаю буде недостатньо правильно підібрати сорт абрикоса. Бажано вміти виділити якісні і здорові саджанці подібного плодового рослини. Технологія вирощування абрикоса вимагає використання під час посадки тільки дворічних саджанців – вони краще вкорінюються, дають більший урожай, добре плодоносять. Коренева система абрикосових саджанців повинна бути добре розвинена.

В ній повинно бути 3-4 головних кореня. Коріння абрикоса під час доставки до місця посадки ні в якому разі не повинні пересихати.

Правила посадки абрикоса

Вирощування абрикоса починається з правильної посадки саджанця цього плодового дерева. Спочатку для саджанці абрикоса підбирають оптимальне місце. В ідеалі це повинна бути добре освітлена, продувається вітрами місцевість. Абрикос буде погано рости і плодоносити лише в низинних місцевостях, де дуже часто виникає вологий туман.

Поблизу від будинку висаджувати абрикос також не рекомендується – бажано дотримуватися по відношенню до житлових будівель дистанцію в 3 м. Садити абрикос необхідно навесні, але в південних і теплих областях допустима осіння посадка абрикоса. При висадці абрикосових саджанців витримують відстань між сусідніми деревами 5-6 м. Необхідна глибина садіння деревця – 50 см, по ширині ямка для посадки повинна становити 60-80 див.

8068815a7fb4cf1defc5ba359e5b934e Вирощування абрикоса

Ямка для висадки абрикосових саджанців вимагає попередньої підготовки, яку починають за два тижні до посадки. Зазвичай на підготовчому етапі ямки заповнюють органічними добривами. Щоб саджанці абрикоса добре прижилися, їх рекомендують відразу після покупки поставити у воду на 1-2 доби.

При висаджуванні абрикоса в лунку потрібно стежити за розташуванням кореневої шийки – вона повинна підніматися над рівнем грунту на 7 см Після висадки саджанців абрикоса їх необхідно одразу полити, дотримуючись розрахунок – на один саджанець іде від 10 до 20 літрів води.

Особливості вирощування абрикоса

Вирощування абрикоса після висадки саджанців вимагає дотримання головних правил догляду за подібною садовою культурою. Абрикос необхідно поливати своєчасно, регулярно підгодовувати і вносити добрива. Правильний полив абрикосового дерева передбачає поставку води за спеціальним кільцевим борознах, сформованих навколо дерева.

При цьому діаметр кілець повинен бути наполовину менше діаметра абрикосової крони. Всього за сезон абрикосів вимагає декількох рясних поливів. Перший з них проводиться в середині весни. Другий полив необхідний у травні, оскільки в цей момент абрикосові пагони ростуть найбільш активно. Третій полив абрикосового саджанця повинен проводитися за два тижні до початку дозрівання плодів. Це приблизно – початок або середина липня.

Востаннє допускається полив абрикос в пізній осінній період, розраховуючи на 1 кв. м близько 6 відер води. При поливі необхідно врахувати – абрикос не любить надлишку вологи.

Тому, якщо грунтові води розташовані близько до поверхні грунту перед посадкою абрикоса обов’язково потрібний дренаж, а поливи в такому випадку скорочують до мінімуму. Якщо вологи в грунті недостатньо, то виникає необхідність мульчування грунту в місцях висадки абрикосових саджанців. Для проведення такої процедури використовують торф’яні суміші.

У весняний час абрикос обов’язково потрібно підгодовувати. В якості добрив для підживлення абрикоса використовують мінеральні добавки і органіку. В якості органічних добрив перевагу віддають посліду птиці, розлученій з водою в пропорції 1:10.

Компостное добриво або коров’як вносити необхідно для підгодівлі абрикоса лише на п’ятий рік після посадки і вкорінення саджанців, дотримуючись розрахунок 15 літрів на одне дерево. Мінеральні компоненти, необхідні для росту і рясного плодоношення абрикоса, представлені аміачною селітрою, суперфосфатом. Їх вносять у невеликих кількостях лише на 3 рік після вкорінення.

Через п’ять років після посадки кількість мінеральних добрив для підживлення абрикоса збільшується вдвічі. Так, для гарного добрива потрібно взяти 210 г селітри, 140 г хлористого калію і 310 г суперфосфату. Для старих абрикосових дерев кількість мінеральних добрив дещо інше.

1e65910d2dbfe8391a84a39cbbe9be38 Вирощування абрикоса

Суперфосфату треба брати в кількості 800 г, селітри – 370 г, хлористого калію – 250 р. Після вкорінення абрикоса добрива потрібно вносити щорічно. Доступ повітря до коріння абрикоса забезпечується за рахунок регулярного, неглибокого розпушування грунту. Розпушування проводять акуратно, дотримуючись оптимальну глибину не більше 10см.

Вирощування абрикоса з кісточки

Вирощування абрикоса з саджанця – більш-менш зрозуміла процедура, і при дотриманні всіх технологій труднощів не викликає. Але от як правильно вирощувати абрикос з кісточки, можливо взагалі виростити гарний плодоносить дерево з маленької плодової кісточки?

Вирощування абрикоса з кісточки також труднощів не викликає. Дерева, вирощені таким методом, приносять відмінний і високий урожай. Посадковий матеріал при такому способі вирощування повинен бути свіжим. Абрикосові кісточки зберігають високу схожість протягом року, а потім – втрачають цю якість і можуть після посадки не проростати. Садити абрикосові кісточки необхідно пізньої осені чи навіть на початку зими.

Гризуни не будуть мати можливості поцупити посаджену кісточку у свої засіки. Бажано перед посадкою вимочити кісточки абрикоса протягом доби у воді. Висадка проводиться на глибину 5-7 см, дотримується відстань 10 см між сусідніми кісточками. Сіяти рекомендують кісточок більше необхідного. В цьому разі буде можливість вибору більш міцних і життєздатних саджанців. Надалі вимоги аналогічні догляду за саджанцями абрикосового дерева.

Ми розглянули, як виростити абрикос в домашніх умовах. Технології вирощування абрикоса нескладні – потрібне дотримання правил посадки і подальшого догляду за деревом. При виконанні всіх вимог можна отримувати високий урожай абрикоса кожен рік.