20-07-2019

Просо - подробнее

Рейтинг: 0

Ботанічна характеристика
Рід проса Рапісит L. багатий видовим складом - об'єднує близько 400 видів (Жуковський П.М.) одно- і багаторічних трав'янистих рослин, має поліплоідний ряд (2n-18, 36, 54, 72).
У нашій країні в землеробстві переважно поширені два види - просо звичайне, або посівне (Р. miliaceum L.) , та просо головчасте (Setaria italica L.), зрідка трапляються як кормові культури африканське (негритянське) просо (Pennisetum glaucum L.) та пайза (Echinochloa frumentaceae).
Просо звичайне - однорічна яра трав'яниста рослина.
Коренева система - мичкувата, проникає у грунт на глибину 1-1,2 м і глибше, у боки - до 0,5 м. Краще розвивається на пухких грунтах, формуючи густе сплетіння коренів. При достатній вологості грунту, елементів живлення та теплій погоді на нижніх надземних стеблових вузлах можуть утворюватися повітряні (опірні) корені. Характерною особливістю кореневої системи проса є її недостатня засвоювальна здатність.
Стебло - прямостояча порожниста соломина заввишки 0,4-1,5м при середній висоті її 0,8-1,2м; складається з 5-10 міжвузлів, відкриті частини яких, крім верхнього, слабоопушені.
Стебла за сприятливих умов здатні до гілкування, утворюючи бічні гілки з продуктивними суцвіттями.
Просо - висококущиста рослина. В умовах достатнього зволоження грунту і при розрідженій сівбі може утворювати кущ, який містить 5-10 і більше продуктивних стебел. При звичайній рядковій сівбі утворюється 2-3 продуктивних стебел.
Листки - більші, ніж у хлібів першої групи, мають лінійно-ланцетну листкову пластинку завдовжки 15-65 і завширшки 1,5-4 см. Листкова піхва густоопушена, пластинка опушена або гола. Вушка відсутні, язичок короткий, війчастий.
Суцвіття - волоть завдовжки 10-40 см, на осі якої розміщуються внизу півкільцями, вище спіральне по 10-40 гілок першого порядку та багато другого - п'ятого порядків. В основі гілок у деяких форм проса утворюються невеликі потовщення (пухирці) - подушечки. Завдяки їм у деяких форм проса гілки вищих порядків відхиляються вщ осі та інших гілок під більшим чи меншим кутом і волоть набуває відповідної форми.
На кінцях кожної гілочки розміщуються два колоски, з яких один - редукований до короткої колоскової луски, другий - з двома довшими колосковими лусками, між якими знаходяться дві квітки - одна безплідна, у вигляді двох невеликих квіткових лусочок, друга - з нормально розвиненими квітковими лусками, тичинками та маточкою.
Просо - факультативна самозапильна рослина. Перехресне запилення спостерігається у 1-10% рослин, іноді - 15-20%.
Плід - плівчаста зернівка. Квіткові луски охоплюють зернівку, але не зростаються з нею. У зв'язку з різною будовою лусок просо поділяють на дві групи: тонкоплівчасте із зморшкуватими лусками, які легко обрушуються руками, так зване легко шеретувате просо (з плівчастістю 5-8%), та грубо-плівчасте - з грубими гладенькими лусками, які важко обрушуються руками (з плівчастістю 9-20%).
У грубоплівчастого проса квіткові луски мають різне забарвлення: біле, кремове, жовте, золотисто-жовте, червоне, бронзове, каштанове, сіре, чорне, двокольорове (боки червоні або жовті, а верх світлий).
За формою зернівки кулясті, овальні, видовжені, завдовжки 2-3,3 і завширшки 1,5-2,5 мм. Маса 1000 зерен - 5-10 г. Насінина (пшоно, ядро) округла, гола, світло-жовтого, кремового, брудно-жовтого забарвлення.

Підвиди проса звичайного
За будовою волоті (довжина, щільність, наявність та розміщення подушечок), згідно з класифікацією І.В.Попова, розрізняють п'ять підвидів або груп різновидностей проса звичайного .
1. Просо розкидисте, або рідкорозлоге (Patentissimum Pop.) - волоть довга, нещільна. Гілки відхиляються від осі під кутом 90° і більше. В основі гілок усіх порядків, крім верхівкових, є подушечки.
2. Просо розлоге (Effiisum Al.) - волоть довга, нещільна, із прямою або зігнутою віссю, у нижній частині гілки мають в основі подушечки і відхиляються від осі під кутом менше 90°, верхні притиснуті до осі - без подушечок або із малопомітними подушечками.
3. Просо стиснуте (Contractum Al.) - волоть нещільна або середньощільна, довга чи середньої довжини, вісь зігнута або пряма; гілки звичайно без подушечок, притиснуті до осі.
4. Просо овальне (Ovatum Pop.) - волоть нещільна або середньощільна, коротка. Гілки першого порядку короткі, відхиляються від осі під кутом менше 90°. В основі всіх гілок, крім верхівкових, є подушечки.
5. Просо комове (кім'ясте), або компактне (Compactum Кот.), - волоть коротка, гілки короткі, притиснуті до осі, без подушечок.
В Україні вирощують сорти проса, які належать в основному до підвидів із розлогою або стиснутою волоттю.

Різновидності проса
У межах кожного підвиду виділяють різновидності проса за забарвленням зерна (квіткових лусок), колоскових лусок та гілок волоті.
Вище зазначалося, що забарвлення зерна (квіткових лусок) у проса різноманітне - від білого до чорного.
У тонкоплівчастого проса зернівки білі, у грубоплівчастого - різного забарвлення.
При визначенні забарвлення під час апробації проса треба користуватися зерном із верхньої частини волоті, в якій воно швидше достигає.
Колоскові луски і гілки волоті можуть мати солом'яно-жовте або фіолетове (антоціанове) забарвлення. Якщо волоть з антоціаном, назва різновидності починається з приставки "sub". Наприклад, у проса волоть розлога, зернівка жовта, колоскові луски без антоціану - різновидність F.flavum Кот., волоть і зернівка такі самі, а колоскові луски з антоціаном - різновидність Subflavum Btl.
Рекомендовані сорти проса, які вирощують в Україні, належать до підвидів з розлогою і стиснутою волотями. 
Сорти: Веселоподолянське 176, Миронівське 51, Київське 96, Сонячне, Старт, Сяйво, Харківське 57 та ін.
Головчасте просо (Setaria italica г.)поділяють на два підвиди: чумизу - Setaria italica subsp. maxima Al. та могар - Setoria italica subsp. mocharium Al.
В Україні чумиза і могар поширені мало і використовуються як кормові культури.
Чумиза - однорічна трав'яниста рослина, заввишки від 1 до 2 м і більше, добре облистнена опушеними листками завдовжки 50-65 і завширшки 2-4 см. Утворює суцвіття - колосоподібну волоть завдовжки 16-50 см з короткими тонкими волосками. На коротких лопатях волоті розміщуються двоквіткові колоски, з яких одна - плодоносна, друга - безплідна у вигляді лусочки. Плід - дрібна плівчаста зернівка. Маса 1000 зернівок - 1,5-4,1 г.
Могар - також однорічна трав'яниста рослина. Порівняно з чумизою має меншу висоту (0,5-1,5 м), тонше стебло, коротші (20-50 см) та вужчі (1-3 см) листки, безлопатеву вкорочену (6-25 см), колосоподібну з добре помітними волосками (щетинками) волоть.

Технологии выращивания культуры:

Просо вимогливе до попередників, бо від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур'янами. В цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі чисті від бур'янів поля . Кращі попередники - зернові бобові, удобрені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах де немає кукурудзяного стеблового метелика - і кукурудза. Погані для нього попередники - просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава.

Обробіток грунту повинен бути спрямований на очищення поля від бур'янів. Для цього після культур, які збирають рано, застосовують напівпаровий або поліпшений зяблевий обробіток, а після пізніх культур - звичайний зяблевий обробіток. Після збирання ранніх культур відразу проводять лущення стерні на глибину 6-8см дисковими лущильниками ЛДГ10,ЛДГ15,ЛДГ20, після проростання бур'янів - оранку на глибину 20-22 см. Далі по мірі потреби поле слід боронувати та культивувати по мірі з'явлення сходів бур'янів. При багаторічному типі забур`янення після збирання попередника поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8см, після проростання бур`янів, через 12-14днів, поле лущать лемішними лущильниками на глибину 12-14см, а потім, коли проростуть бур`яни - проводять зяблеву оранку на глибину 20-22см.

Добрі результати дає пошаровий плоскорізний обробіток грунту: на полях забур`янених багаторічними коренепаростковими бур`янами після збирання попередника поле розпушують плоскорізом на глибину 10-12см. Після проростання бур`янів поле другий вдруге розпушують плоскорізом на глибину 14-16см, а втретє - у жовтні, на глибину 23-25см. Поля після просапних (картоплі, буряків) обробляють з допомогою дискових знарядь та культиваторами з одночасним боронуванням.

Весняний обробіток починають з ранньовесняного боронування і шлейфування. Потім проводять 2-3 культивації, останню з яких на глибину загортання насіння. На пухких грунтах, щоб уникнути надмірно глибокого загортання насіння, перед сівбою поле коткують.

Удобрення. Просо добре відкликається на внесення органічних і мінеральних добрив. Але органічні добрива доцільно вносити під попередник, щоб уникнути додаткового забур`янення. Норми мінеральних добрив розраховують балансовим методом або користуються рекомендованими і поправочними коефіцієнтами на забезпечення грунту елементами живлення. Середніми нормами мінеральних добрив є N40-60Р40-70К40-70. Всю кількість фосфорно-калійних добрив краще вносити восени під основний обробіток грунту, а азотні - під культивацію весною, за винятком N10Р10К10, які вносять під час сівби в рядки.

Сівба. Для вирощування беруть сорти, які відповідають цілі вирощування і рекомендовані для грунтово-кліматичної зони: зернові сорти-Веселоподіляське 16(СЛП), Веселоподолянське 632 (С), Лілове (ЛП), Харківське 86 (Л); ціні сорти - Веселоподолянське 176 (П), Київське 87 (Л), Миронівське 51 (СЛП), Миронівське 94 (ЛП), Сонячне (Л), Старт (С), Сяйво (СЛП), Харківське31 (СЛ), Харківське 57 (СЛП).

Насіння повинно бути не нижче категорії рН-1-3, добре очищеним і відсортованим, з лабораторною схожістю не нижче 92% і чистотою не нижче 98%.

Не пізніше як за 3-5 днів (а краще за 1-2 місяці) до сівби насіння протруюють проти сажки, кореневих гнилей, пліснявіння за методом інкрустування бенлатом (2кг/т),вітаваксом (2кг/т), фенорамом (2кг/т), фундазолом (2кг/т) або іншими протруйником.

Сіяти просо потрібно тоді, коли грунт на глибині 10см прогріється до 10-12°C і зникне загроза заморозків: в Степу це в середині квітня, Лісостепу - першій декаді травня, в Поліссі - в середині травня. На засмічених бур`янами полях та в регіонах недостатнього вологозабезпечення висівають широкорядним (45см) або стрічковим способом (45+15); за доброго вологозабезпечення на чистих полях - звичайним або вузькорядним способом сівалками СЗ-3.6, СЗ-5.4, СЗТ-3.6, СЗЛ-3.6, СЗП-3.6, СЗС-2, широкорядні посіви - сівалками буряковими ССТ-12А з пристроєм СТЯ-23.000.

Глибина сівби за доброго вологозабезпечення на легких грунтах- 5-6см,середніх-4-5,важких-3-4см.Принедостатньому вологозабезпеченні глибину збільшують на 1-2см.

Польова схожість насіння у проса нижча, ніж у інших культур і часто не перевищує 70-75%. Тому застосовують порівняно високі норми висіву насіння. При звичайному рядковому способі сівби у Степу - 3-3.5млн, (20-22кг/га), Лісостепу - 3.5-4.5 (24-30кг/га), в Поліссі - 4.5-5млн схожих насінин на 1га (30-34кг/га). При широкорядній сівбі норми висіву зменшують на 0.5-0.7млн/га.

Догляд за посівами. Вслід за сівбою проводять коткування котками ЗККШ-6. Для знищення бур`янів у стадії білої ниточки, за 2-5 дні до з`явлення сходів проса посіви боронують легкими або середніми боронами (ЗПБ-0.6А, БЗСС-1.0) поперек сівби при швидкості 5-6км/год. Пізніше, у фазі кущення, при сильній забур`яненості можна використати гербіциди: агрітокс (0.7-1.5л/га), базагран(2-4л/га), баззагран новий (2-4л/га), 2М-4Х (0.5-1.1л/га) або інші.

На широкорядних посівах перший міжрядний обробіток проводять у фазі 3-4 листків культиваторами УСМК-5.4,обладнаними плоскорізними лапами-бритвами на глибину 4-5см; друге -у фазі кущення тим же агрегатом із стрілчастими та долотоподібними лапами на глибину 5-6см ( при потребі з одночасним підживленням азотними добривами). Якщо є потреба, третє розпушування міжрядь виконують на таку ж глибину в середині фази стеблування.

Під час вегетації на просі можуть проявлятись такі хвороби як бактеріоз, пирикуляріоз, гельмінтоспоріоз, склероспороз. Найбільш шкодочинні шкідники - просяний комарик, який від яйця до дорослої стадії розвивається у квітках проса, хлібна смугаста блоха, стебловий кукурудзяний метелик, дротяники, підгризаючі совки.

Обробку фунгіцидами та інсектицидами слід проводити лише при прогнозуванні інтенсивності їх розвитку вище економічної межі шкодочинності.

Збирання. На час збирання солома проса сира, або й зелена. Тому збирати просо треба роздільним способом, коли у більшості волотей достигне 80% зернівок. Скошене у валки просо обмолочують, коли вологість зерна зменшиться до 15-16% і достатньо підсохне солома. Обмолот треба проводити добре відрегульованими комбайнами і не допускати обрушування зерна.