28-03-2024

Прихованохоботники - детальніше

Рейтинг: 0

 

Ріпаковий насіннєвий довгоносик, або насіннєвий прихованохоботник (Ceuthorrhynchus assimilis Payk.) поширений у Європі, Малій Азії і Північній Америці. Зустрічається у європейській частині пострадянських країн: від Кавказу на півдні до Балтії та Карелії на півночі, в Україні - повсюди.
 
Зимують жуки у ґрунті й під рослинними рештками. Жуки пробуджуються у квітні за середньодобової температури повітря 7...8°С. Спочатку вони харчуються на сходах хрестоцвітих бур'янів (хрінниця, дика редька, суріпиця), згодом переселяються у посіви хрестоцвітих культур (ріпак, капуста, редька тощо). Жуки вигризають на стеблах, квітконіжках, бутонах та інших органах невеликі виямки. У другій половині травня і до кінця червня самки відкладають по 1, рідше 2 яйця всередину молодих стручків хрестоцвітих культур через прогризені ними отвори.
 
В один стручок можуть одночасно відкласти яйця декілька самок, тому часто в одному стручку зустрічається кілька личинок. Плодючість самок сягає 30-40 яєць. Личинки, які відродилися, за 30 днів свого розвитку з'їдають повністю або частково 3-7 насінин у стручку. Наприкінці червня-початку липня дорослі личинки, дохарчувавшись, прогризають отвори в стінках стручків і падають на землю. Там, на глибині 2-4 см, вони утворюють колисочку, де й заляльковуються. Відродження молодих жуків нового покоління відбувається до серпня. До настання холодів вони харчуються хрестоцвітими бур'янами. Впродовж вегетації розвивається одне покоління шкідника. Личинки ріпакового насіннєвого довгоносика можуть сильно пошкоджувати насінники капустяних культур, зокрема ріпаку, гірчиці, капусти, редьки, редиски тощо, насамперед, за сухої теплої погоди вегетації, коли чисельність шкідника значно збільшується. Як наслідок, маса 1000 насінин може зменшитися на 16%, вміст олії - 2%, схожість насіння - 40%. Пошкоджені прихованохоботником стручки сильніше уражуються альтернаріозом. Вченими також відзначене явище компенсаторної реакції ріпаку, що проявляється у збільшенні кількості стручків за незначних пошкоджень прихованохоботника.
 
Чисельність насіннєвого прихованохоботника знижують паразити AneuclismelanariusHobmgr. (Hymenoptera: Ichneumonidae); Triaspis obscurellus Nees., Diospilus morosus Reinh., D. capito Nees. (Hymenoptera: Braconidae).

Стебловий капустяний прихованохоботник (Ceutorrhynchus guadridens Panz.) поширений повсюдно та найбільше шкодить у Лісостепу й на Поліссі. Пошкоджує капусту, ріпу, редис, брукву, ріпак ярий, гірчицю та інші капустяні.
 
Зимують статевонезрілі жуки під рослинними рештками на узліссях, у лісосмугах, парках, садах. Жуки пробуджуються у першій половині квітня, коли температура верхнього шару ґрунту прогрівається до 8-9°С. Спочатку жуки додатково живляться на дикорослих, а пізніше на культурних (олійних, кормових і овочевих) капустяних рослинах у полі та на розсаді в парниках. Вони прогризають у черешках і товстих жилках епідерміс, а потім виїдають м’якуш у вигляді невеликих камер, навколо яких розростається тканина і утворюються здуття — «бородавки». Іноді прогризають отвори в листках і пошкоджують верхівки молодих стебел капустяної розсади та насінників.
 
На початку травня самки відкладають по 3-4 яйця у середню жилку листка, рідше в черешок і стебло. Плодючість — 40-60 яєць. Місця відкладання самками яєць здуваються і нагадують бородавки. Личинки, які вилуплюються через 4-7 діб, прогризають хід у черешок листка, а потім переміщуються у середині стебла донизу, іноді до кореневої шийки. На великих листках розвиток личинки завершується у черешку, без переходу в стебло. Ходи личинок добре помітні у вигляді коричневих смужок, які просвічуються. В одному листку може розвиватися 15-20 личинок.
 
Пошкоджені рослини відстають у рості й часто гинуть. На насінниках відмирають і обпадають листки, переламуються квітконосні пагони, насіння стає плоским. Розвиток личинок завершується за 20-30 діб, після чого вони зариваються у ґрунт, де заляльковуються у земляних колисках на глибині 2-3 см. Через 18-20 діб, у червні-липні, виходять жуки, які після невеликого періоду живлення мігрують у місця зимівлі. Генерація однорічна.
 
На личинках шкідника паразитує TersilochusobscuratorAubert (Hymenoptera: Ichneumonidae).
Великий ріпаковий прихованохоботник (Ceutorrhynchus napi Gyll.) поширений скрізь, де вирощують ріпак.
 
Найбільш шкідливий серед прихованохоботників. З'являється навесні другим після хрестоцвітого прихованохоботника. Активно поширюється у регіонах масового вирощування ріпаку. Жуки зимують у ґрунті на полі після ріпаку. За температури повітря вище 6°С починають з'являтися із місць зимівлі, масово вилітають за температури 9...12°С. Рано навесні (часто у середині березня, ще до початку відновлення вегетації), коли впродовж 7-10 днів максимальна денна температура перевищує 9°С тепла, самки великого ріпакового прихованохоботника відкладають яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку (нижче на 1 см за верхівку пагона). У місцях проколів на стеблі видно темні плями. Личинки прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування вздовж стебла і його зигзагоподібне вигинання у вигляді латинської літери "s". Пошкоджений пагін хворобливо потовщується, стає сплющеним або розтріскується, ріпак нерівномірно цвіте й достигає. У м'якоті стебла вздовж переміщення личинок видно коричнюваті сліди їхньої життєдіяльності. Найбільшої шкоди рослина зазнає у разі відкладення яєць у фазі від початку росту пагона до 30 см його висоти. Личинки можуть пошкоджувати також кореневу шийку. У місця пошкодження проникає патогенна інфекція, спричинюючи ураження такими хворобами, як фомоз, склеротиніоз, біла гниль, сіра гниль.
Чорний стебловий капустяний, або хрестоцвітий прихованохоботник (Ceutorhynchus picitarsis) - жук, личинки якого живуть у стеблах ріпаку. Личинки виїдають ходи у листках і головному пагоні.
 
Ознаки пошкодження подібні до ознак, спричинених личинкою ріпакової блішки. Личинки хрестоцвітого прихованохоботника, як і личинки ріпакової блішки, є причиною раннього (осіннього, весняного) вилягання рослин. Жуки з'являються вже за температури повітря 4...6°С, першими серед прихованохоботників, навіть у березні, а іноді ще й у лютому. Яйця відкладають від вересня до березня у пазухи листків, у грубіші жилки листків, кореневу шийку. З яєць розвиваються личинки, які живляться у кореневій шийці, нижній частині стебла, листках. Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання стебел рослин на рівні поверхні ґрунту, особливо у разі сильних вітрів. Верхівка пагона рослини, пошкоджена восени, відмирає, а рослина вимерзає або формує бічні пагони (часто це явище діагностують як пошкодження від морозу). У рослин, що збереглися, в'януть та обпадають листки, ріст сповільнюється. Захисні обробки проти ріпакової блішки одночасно вирішують проблему захисту від хрестоцвітого прихованохоботника. Розвивається жук в одному поколінні. Сильніше пошкоджує озиму суріпицю.Капустяний галовий прихованохоботник (Ceutorhynchus pleurostigma) з'являється на посівах ріпаку наприкінці серпня-початку вересня. Самка вигризає заглибини у кореневій шийці або головному корені й відкладає у них яйця. Внаслідок пошкодження тканин утворюється наріст (гали) у середньому завбільшки в 1 см. Якщо на одній рослині яйця відклали кілька самок, формується кілька наростів (галів). Це послаблює ріст рослин, знижує їхню зимостійкість, рослини можуть ламатися, вони менш стійкі проти ураження грибковими хворобами. Личинка завдовжки до 5 мм, С-подібно зігнута, безнога, жовто-біла з жовто-бурою головою. Живе й зимує всередині галів. Навесні личинка закінчує розвиток і заляльковується у земляних комірках.

Методи боротьби

Дотриманняпросторовоїізоляціїприрозміщеннінасінників (від 500 мдо 1 км). Знищення бур’янів із родини капустяних. Глибока зяблева оранка полів, які були зайняті насінниками. Розпушування ґрунту в період масового заляльковування личинок. При заселенні 10 % рослин із чисельністю 2-3 жуки на одну рослину в період утворення бутонів рекомендується обробка рослин інсектицидами.

Осіння глибока зяблева оранка. Знищення капустяних бур’янів. При заселенні 1-2 жуки на 40 рослин рекомендується проведення обприскування інсектицидом.

Культури, яким властива дана проблема
Препарати