21-07-2019

Фузаріоз колосу - подробнее

Рейтинг: 0 🔍 Подобрать препарат

Вражує культури: 
Пшениця
Тип збудника: 
Гриб
Збудник: 
Fusarium graminearum Schwabe; Fusarium avenaceum Saccardo
Захворювання виявляють на пшениці та інших зернових культурах. Особливо інтенсивно хвороба проявляється у вологі роки із зниженою температурою у другій половині вегетації рослин, що і стримує дозрівання зерна.
Хворе колосся спочатку набуває блідо-рожевого відтінку, а потім на лусочках колосків формуються блідо-рожеві, оранжево-червоні або червоні подушечки, які поступово зливаються і утворюють наліт, що часто вкриває всю поверхню колосу. Іноді червонуваті подушечки утворюються на зерні. Фузаріоз легко діагностується, коли здорове колосся ще зберігає зелений колір, а уражені колоски або весь колос біліють. У вологу і теплу погоду на уражених колосках з'являються дрібні темно-сині або чорні перитеції.
Збудниками хвороби є незавершені гриби роду Fusarium Link, порядку Hyphomycetales. Частіше зустрічаються Fusarium graminearum Schwabe; F. avenaceum Saccardo. При дозріванні злаків патогени утворюють грибницю і конідіальне спороношення у вигляді червонуватих подушечок не тільки на колосках і зернах, а й на піхвах листків, вузлах і навіть біля основи стебла.
F. graminearum поширений переважно у південних районах. Його конідіальне спороношення пухке, невиразно окреслене, блідо-рожевого або червонувато-оранжевого кольору, іноді з яскравішою облямівкою подушечок. Конідії веретено- чи серпоподібні, з 3-5, іноді 1-2 або 6-9 перетинками, безбарвні, у масі рожеві, 41-80 х 5-6 мкм. Гриб може утворювати сумчасту стадію, його тоді називають Gibberella saubinetii Saccardo і відносять до порядку Hypocreales. Його перитеції скупчені, зближені чи злиті, еліптичні або яйцеподібні, сині (особливо на прохідному світлі), розміром 200-300 х 170-200 мкм, із соскоподібними продихами. Розміщуються перитиції у стромі, яка може мати різну конфігурацію і товщину. Вона нерідко плоска або стелиться по субстрату. Сумки подовжено-ланцентні, до верхівки загострені, з короткою товстою ніжкою, розміром 60-76 х 10-12 мкм. Сумкоспори косооднорядні, веретеноподібні, трохи загострені до кінців, з трьома поперечними перетинками і ледь помітними перетяжками, 18-24 х 4-5 мкм, дозрівають й викидаються звичайно в середині літа. Інколи F.graminearum утворює рожеві або темно-червоні склероції і небагато хламідоспор. Здебільшого F.graminearum поширюється конідіями та сумкоспорами, які розносяться дощем, вітром і комахами. Грибниця, уражаючи колоски, часто проникає у зерно, викликаючи в ньому глибокі зміни. Доведено, що при слабкому ураженні зерна грибниця розташовується у перикарпії або оболонці зерна, при більшому ураженні вона проникає в алейроновий шар, де розщеплює білкові запаси зерна з виділенням NH3 та токсичних речовин (особливо діоксиніваленолу).
Вживання хліба, спеченого з борошна дуже ураженого зерна, може спричинити захворювання, внаслідок якого уражується малий мозок і людина втрачає рівновагу. Тому такий хліб називають «п'яним». Крім того, спостерігається розлад травлення, супроводжуваний блювотою, дрижанням, інколи корчами і навіть смертю. Щоб визначити зараженість зерна F.graminearum, його пророщують. Проростаючи, за 1-3 доби воно вкривається пухкою білою грибницею. Точніші дані можна дістати, коли зерно свіже, бо у тому, яке зберігається більше року, грибниця втрачає здатність проростати.
Гриб F.avenaceum поширений переважно в північних районах. Він утворює конідіальне спороношення у вигляді інтенсивно забарвлених, різко окреслених оранжево-червоних подушечок воскоподібної консистенції. Конідії серпоподібні, безбарвні, у масі рожеві, з 3-5 перетинками, розміром 30-120 х 3-4 мкм. Сумчасту стадію не зареєстровано. Іноді утворює склероції від жовтого до темно-синього забарвлення, діаметром 60-80 мкм. Хламідоспор не утворює.
F.avenaceum поширюється за допомогою конідій, які теж розносяться дощем, вітром і комахами.
Посилений розвиток фузаріозного ураження колосу спостерігається при підвищеній вологості і температурі повітря 28-30°С, хоч грибниця і конідії можуть проростати і при 3-8°С.
Конідії й сумкоспори Gibberella saubinetii можуть бути життєздатними протягом року і за сприятливих умов знову викликати ураження рослин. Інколи при сильному ураженні зерно утворюється щупле і втрачає схожість.
Гриби роду Fusarium мають сапрофітні властивості, можуть поширюватися і рости на вологому зерні під час його осіннього й зимового зберігання. Внаслідок утворення надмірної кількості грибниці спостерігається склеювання зерна у міцні грудочки. Під час проростання зерна грибниця фузаріозних грибів може проникати у коріння і стебла.
Джерелом інфекції фузаріозу можуть бути заражений насіннєвий матеріал, уражені рештки зернових культур.
Імунних сортів пшениці до фузаріозу колосу немає. Відносно менше уражуються сорти озимої пшениці Ювілейна 75, Обрій. У профілактиці хвороби важливе значення мають своєчасне збирання, просушування і очищення зерна, протруєння насіння, внесення мінеральних добрив у суміші з мікроелементами.

Методы борьбы

 

Прямі втра­ти уро­жаю зер­но­вих куль­тур, спри­чи­нені насіннєви­ми хво­ро­ба­ми, мо­жуть пе­ре­ви­щу­ва­ти 20%. То­му про­труєння насін­ня є обов’яз­ко­вим за­хо­дом тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­­тур, що дає змо­гу за­хи­с­ти­ти мо­лоді про­ро­ст­ки від насіннєвої, грун­то­вої, а в ок­ре­мих ви­пад­ках — і від ае­ро­ген­ної інфекцій.
Насіння пе­ред висівом ре­тель­но сор­ту­ють для ви­да­лен­ня плю­с­к­ло­го і лег­ко­го зер­на, яке ча­с­то є дже­ре­лом збуд­ників фу­заріозу.
Обов’яз­ко­ва та­кож фіто­па­то­логічна ек­с­пер­ти­за висівно­го ма­теріалу для вста­нов­лен­ня ви­до­во­го скла­ду збуд­ників, ха­рак­те­ру інфекції (внутрішня, зовнішня або зміша­на) та сту­пе­ня ура­же­ності насіння.

Ме­тод про­ро­щу­ван­ня насіння у ру­ло­нах фільтру­валь­но­го па­пе­ру дає мож­ливість виз­на­чи­ти посівні якості насіння за­леж­но від сту­пе­ня роз­вит­ку фу­заріозу. Про­дезінфіко­ва­не насіння (100 шт.) з інтер­ва­лом 1 см роз­кла­да­ють на фільт­ру­валь­но­му па­пері розміром 115х10 см, змо­че­но­му до по­вної во­ло­гоємності сте­риль­ною во­дою, і закріплю­ють вуж­чою сму­гою зво­ло­же­но­го па­пе­ру. Після цьо­го папір змо­ту­ють у ру­лон, поміща­ють у скля­ну по­су­ди­ну і став­лять у тер­мо­стат за тем­пе­ра­ту­ри 23…25°С. Ру­ло­ни у тер­мо­статі періодич­но змо­чу­ють.

Че­рез 7–10 днів їх роз­гор­та­ють, виз­на­ча­ють ла­бо­ра­тор­ну схожість насіння і ступінь роз­вит­ку хво­ро­би на про­ро­ст­ках за 5-баль­ною шка­лою: 0 — про­ро­ст­ки без оз­нак хво­ро­би і міцелію збуд­ників; 1 — про­ро­ст­ки нор­мальні, на насінні і про­ро­ст­ках фор­мується міцелій грибів; 2 — слаб­ке по­темніння тка­нин про­ростків у ви­гляді штрихів або дрібних плям; 3 — де­фор­мація про­ростків із суцільни­ми пля­ма­ми на них і за­гни­ван­ням тка­нин; 4 — за­гни­ван­ня і відми­ран­ня насіння під час про­ро­с­тан­ня. Ступінь ура­жен­ня насіння і роз­вит­ку хво­ро­би виз­на­ча­ють за фор­му­ла­ми 1 і 2. Ефек­тивність про­тру­ю­ван­ня насіння за­ле­жить від пра­виль­но­го ви­бо­ру пре­па­ра­ту, ос­но­ва­но­го на ре­зуль­та­тах фіто­па­то­логічної ек­с­пер­ти­зи насіння (табл. 4). Насіння із ча­ст­кою фу­заріоз­но­го зер­на по­над 20% висіва­ти не ре­ко­мен­дується.

До­три­ман­ня сівозміни. Пше­ни­цю (особ­ли­во насіннєві посіви) слід висіва­ти після чор­но­го і зай­ня­то­го парів, го­ро­ху. Вар­то пам’ята­ти, що роз­вит­кові фу­заріозу колосу пшениці сприяє розміщен­ня пше­ниці по зер­но­вих ко­ло­со­вих по­пе­ред­ни­ках і ку­ку­рудзі — рос­линні решт­ки цих куль­тур є до­б­рим суб­ст­ра­том для на­ко­пи­чен­ня і збе­ре­жен­ня інфекції. Посіви пше­ниці після ку­ку­руд­зи вдвічі-втричі сильніше ура­жу­ють­ся фу­заріозом, ніж після го­ро­ху і сої.

Об­робіток грун­ту. Роз­вит­ку фу­за­ріо­зу сприяє си­с­те­ма об­робітку «ноу-тілл», по­верх­не­вий об­робіток грун­ту та не­гли­бо­ке за­гор­тан­ня рос­лин­них ре­ш­ток. Доцільно та­кож уни­ка­ти скир­ту­ван­ня со­ло­ми по­ряд із посіва­ми пше­ниці.
До­три­ман­ня оп­ти­маль­них висів­них строків, нор­ми висіву та гли­би­ни за­гор­тан­ня насіння. Висіван­ня пше­ниці на по­чат­ку оп­ти­маль­них строків дає змо­гу при­ско­ри­ти дозріван­ня рос­лин та уник­ну­ти силь­но­го ура­жен­ня посівів. Яра пше­ни­ця за ранніх строків висіву мен­ше ура­жується фу­заріозом ко­ло­са за­вдя­ки швид­ко­му дозріван­ню зер­на.

Гли­бо­ке за­гор­тан­ня насіння за­три­мує по­яву сходів, що про­яв­ляється ос­лаб­лен­ням рос­лин, по­си­лен­ням роз­вит­ку ко­ре­не­вих гни­лей. За­ви­щені нор­ми висіву при­зво­дять до за­гу­щен­ня і ви­ля­ган­ня посівів, а це, своєю чер­гою, — до по­си­лен­ня роз­вит­ку фу­заріозу.

За­без­пе­чен­ня зба­лан­со­ва­но­го міне­раль­но­го жив­лен­ня грун­тується на ре­зуль­та­тах щорічно­го аг­рохімічно­го об­сте­жен­ня полів із ура­ху­ван­ням по­тре­би рос­лин на за­пла­но­ва­ний уро­жай. Ви­сокі до­зи азот­них до­б­рив, нез­ба­лан­со­вані за інши­ми еле­мен­та­ми, ча­с­то при­зво­дять до ток­си­ко­зу грун­ту, на­ко­пи­чен­ня у ньо­му па­то­ген­них грибів. Ос­танні здатні по­си­лю­ва­ти роз­ви­ток ко­ре­не­вих гни­лей і фу­заріозу ко­ло­са пшениці .

Вне­сен­ня азот­них до­б­рив у ви­со­ких до­зах по­си­лює роз­ви­ток фу­заріозу ко­ло­са у 3–7 разів. Не­ста­ча азо­ту мо­же спри­чи­ню­ва­ти ви­ля­ган­ня пше­ниці, що за на­яв­ності дощів і ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри зу­мов­лю­ва­ти­ме роз­ви­ток хво­ро­би.
За­га­лом, вне­сен­ня підви­ще­них доз до­б­рив мо­же по­до­вжу­ва­ти про­це­си син­те­зу у зерні аж до фа­зи йо­го по­вної стиг­лості. Це зу­мов­лює різке збільшен­ня ре­сурсів жив­лен­ня ток­си­ко­ген­них грибів, по­до­вжує їхню ве­ге­та­тив­ну стадію на рос­лині-гос­по­да­реві і три­валість періоду про­ду­ку­ван­ня міко­ток­синів.
 

Без­по­се­ред­ньо про­ти фу­заріозу ко­ло­са пшениці за­сто­со­ву­ють один із ре­ко­мен­до­ва­них фун­гі­цидів (табл. 5) у фазі по­чат­ку цвітіння (по­ява пер­ших ви­ди­мих пи­ляків), а за по­тре­би — по­втор­но у фазі мо­лоч­ної стиг­лості зер­на. Вибір строків об­роб­ки посівів пов’яза­ний із тим, що най­ви­щий роз­ви­ток хво­ро­би про­яв­ляється за інфіку­ван­ня рос­лин у фазі цвітіння, мен­ший — у фазі мо­лоч­но-вос­ко­вої стиг­лості. Се­ред біологічних пре­па­ратів про­ти фу­заріозу ко­ло­са за­реєстро­ва­но Агат 25-К, ПА (іна­кти­во­вані бак­терії Pseudomonas aureofaciens шта­му Н-16 — 2%, БАР куль­ту­раль­ної ріди­ни — 38%) із нор­мою ви­т­ра­ти 30 г/га і мак­си­маль­ною по­вто­рю­ваністю об­роб­ки три ра­зи.

Але май­же відсут­ня інфор­мація про вплив фунгіцидів са­ме на біосин­тез фу­за­ріото­ксинів. По­ши­ре­ною дум­кою є про­порційне змен­шен­ня вмісту міко­ток­синів віднос­но сту­пе­ня пригнічен­ня рос­ту гри­ба-про­ду­цен­та. Про­те не мож­на ви­клю­ча­ти мож­ливість спе­цифічно­го впли­ву фунгіцидів на ток­си­ко­ге­нез.
До­сить ефек­тив­ни­ми у за­хисті пше­ни­ці від фіто­па­то­генів ро­ду Fusarium і їхніх ток­синів є фунгіци­ди три­а­золь­ної гру­пи.

 

 

 

Культуры которым присуща данная проблема
Препараты