22-05-2019

Чорний довгоносик - подробнее

Рейтинг: 0 🔍 Подобрать препарат

Російська назва: 
Черный долгоносик
Латинська назва: 
Psalidium maxillosum
 
Поширений у Степу і південних районах Лісостепу. Поліфаг. Живиться на 130 видах рослин, що належать до 33 родин. Пошкоджує буряк, однорічні й багаторічні бобові, соняшник, капусту, коноплі, суниці та інші культури.
Жук розміром 6 – 10 мм, блискучочорний, зверху без опушення, знизу вкритий легким сіруватим пушком; передньоспинка по боках і надкрила заокруглені, опуклі, у крапчастих борозенках, зрослися по шву; крил немає. Головотрубка коротка, широка. Яйце розміром 1 мм, овальне, біле. Личинка — 12 – 16 мм, слабко вигнута, світложовта, верхні щелепи темнокоричневі; грудний щит широкий, блідозабарвлений, анальний сегмент з 12 довгими жорсткими щетинками. Лялечка 7 – 10 мм, спочатку біла, пе
ред перетворенням на жука — бура; передньоспинка слабко опукла, вершинний сегмент закінчується двома спрямованими назад шилоподібними відростками.
Зимують жуки нового покоління, а також жуки, що залишаються на другу зимівлю, й личинки, що не завершили розвиток до осені, у ґрунті на глибині 20 – 40 см. Вихід одиничних жуків розпочинається у квітні за температури 7 – 9 °С, масовий вихід і розселення їх — після прогрівання ґрунту до 12 °С.
Жуки ведуть прихований спосіб життя, знаходячись поблизу кормових рослин. Вночі та в прохолодну погоду зариваються у поверхневий шар ґрунту. Живляться молодими листками, пагонами, іноді генеративними органами. Живуть два сезони. Розмножуються партеногенетично. Яйця відкладають у ґрунт на глибину 3 – 5 см. Період відкладання яєць розтягнутий — з кінця квітня по серпень. Середня плодючість у перший і другий роки життя становить 60 – 70 яєць, максимально — до 300. Ембріональний розвиток триває 28 – 45 діб. Відроджені личинки розвиваються на корінні буряків та інших рослин, досягаючи до осені ІІІ – IV віків. Розвиток IV і V віків завершується у липні — серпні другого року життя. Заляльковуються в ґрунтових колисочках. Через 25 – 30 діб утворюються жуки, які в основній масі залишаються в ґрунті до весни наступного року. Восени в теплу погоду і за достатнього зволоження спостерігаються випадки виходу жуків на поверхню. Однак з настанням холодів вони зариваються в ґрунт на глибину до 10 – 20 см. Генерація дворічна.
В умовах бурякової сівозміни приблизно третина шкідників зимує на минулорічних бурячищах та на полях зпід бурякових висадок. На сходах жуки об’їдають сім’ядолі й молоде листя. Личинки перегризають дрібні корінчики і завдають ран коренеплодам. Чисельність шкідника знижують ті самі хвороби, паразити й хижаки, що й звичайного бурякового довгоносика. У черевці жука паразитує личинка мухитахіни — Graphogaster maculatus Bel.

Методы борьбы

Заходи захисту такі самі, як і для звичайного та сірого бурякових довгоносиків. Економічний поріг шкодочинності становить 0,2-0,4 жука / м2.

Культуры которым присуща данная проблема
Препараты