Цукровий буряк - детальніше

Рейтинг: 0

Цукровий буряк вважається молодою культурою. Його вік налічує лише 200 років. До XVII століття буряки вирощували як листкові (мангольд) і коренеплідні овочі. Для корму їх почали використовувати приблизно з 1700 року (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua). У 1747-му німецький хімік А. С. Маргграф довів, що цукор з буряків аналогічний тростинному. Лише у 1784 році його учень Ф. К. Ахард розпочав досліди з селекції, розробку агротехніки вирощування і технології переробки буряку на цукор. Він з кормових буряків відбирав тільки зразки білої форми з білою м’якоттю, білою шкіркою, які лише головкою виступали з ґрунту, саме вони виявилися найбільш цукристими. Звістка про буряковий цукор стала сенсаційним повідомленням, яке заполонило Європу. Ця новина свого часу мала таку вибухову силу, що дорівнювала б винаходу сьогодні культурної рослини, за допомогою якої можна було б покінчити з монополією нафти. У 1802 році Ф. К. Ахард одержав перший урожай чисто білого буряку з вмістом цукру 5–7 %, який пізніше за місцем вирощування отримав назву сілезький білий. З однієї тонни коренеплодів він добув лише 30 кг цукру, тоді як сьогодні вихід цукру досягає 140–160 кг і більше. У 1810 році було відкрито першу цукрову фабрику у Німеччині, у 1820-му — у Франції. Термін «цукровий буряк» виник лише приблизно у 1830 році, коли розширилися посівні площі й з’явилися цукрові заводи. Наприкінці 60-х років XIX століття німецьким вченим вдалося підвищити вміст цукру у коренеплодах до 13–14 %. До 1824 року відносять будівництво першого цукрового заводу в Україні, у м. Таращі Київської губернії. З того часу буряконасіння стало швидко розвиватися у нашій країні. Вперше у світі тут було створено роздільноплідні форми цукрового буряку, що революційно змінило технологію вирощування. Ще у довоєнні роки в Україні зародився і набув масового поширення рух за одержання 500-центнерного врожаю. Україна була світовим лідером у буряківництві. Посівна площа цукрового буряку у світі становить близько 8 млн га, з них найбільше — 18 %, або 1,5 млн га, раніше розміщувалося в Україні. На європейському континенті зосереджено понад 6 млн га посівів, у Росії — 1,4 млн га, Німеччині — 0,6 млн га.

Технології вирощування культури:

Цукровий буряк формує основну частину врожаю в ґрунті та є вимогливим до стану орного горизонту. Тому своєчасний і якісний обробіток ґрунту має надзвичайно велике значення для формування високого врожаю коренеплодів. Важливо якісно заробити рослинні рештки, солому, внесені добрива. Найбільш поширені два способи основного обробітку ґрунту — поліпшений і напівпаровий. Поліпшений обробіток передбачає дворазове лущіння стерні. Перше проводять дисковими лущильниками (ЛДГ-10) в два сліди під кутом 30–45° на глибину 5–6 см. Якщо солома використовується як органічне добриво та при пересиханні ґрунту, краще застосовувати для першого лущіння важкі дискові борони (БДТ-3, БДТ-7, БДВ-6). За рахунок цього прискорюється розкладання соломи, зменшується випаровування вологи, провокується проростання насіння бур’янів, знищуються або пригнічуються вегетуючі бур’яни.
Через 10–12 днів після першого проводять друге лущіння лемішними лущильниками (ППЛ-5-25, ППЛ-10-25) на глибину 12–14 см в агрегаті з важкими боронами (Роїк М. В. Буряки, 2001). При появі бур’янів після лущіння їх знищують поверхневим обробітком за допомогою боронування, культивації та ін. Після внесення органічних і мінеральних (фосфорних і калійних) добрив проводять зяблеву оранку на глибину 28–32 см наприкінці вересня — на початку жовтня плугами ПЛН-5-35 і ПЛП-6-35. Для поліпшення якості зяблевого обробітку краще використовувати двоярусні плуги ПЯ-3-35; ПНЯ-4-40, ПН-4-40 (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua). Цукровий буряк дуже негативно реагує на весно-оранку. Ґрунт ні в якому разі не можна орати, якщо він перезволожений. При цьому утворюється плужна підошва, ґрунт запливає, ущільнюється і рослини можуть поглинати поживні речовини і вологу тільки з орного шару. Коренева система майже не засвоює їх з підорного шару. На важких ґрунтах орний шар поглиблюють за допомогою ґрунтопоглиблювачів на 37–40 см. Поліпшений спосіб обробітку ґрунту найбільш ефективний у районах нестійкого та недостатнього зволоження. Напівпаровий обробіток ґрунту рекомендується застосовувати у районах достатнього зволоження з вищою забур’яненістю полів. Він складається з лущіння стерні на глибину 5–6 см дисковими лущильниками в 2 сліди. Після внесення органічних і мінеральних добрив поле орють на глибину 28–32 см плугами з передплужниками в агрегаті з важкими боронами (БЗТС-1,0), а в посушливих умовах — з котками ЗККШ-6, не пізніше першої декади серпня.

При забур’яненні кореневищними бур’янами (пирій, гострець, свинорий) спочатку лущать лемішними знаряддями на глибину 12–14 см, щоб вивернути кореневища бур’янів на поверхню, пізніше їх розрізають дисковими лущильниками, якими обробляють у 2–3 сліди. Оранку проводять при відростанні бур’янів. У міру того як будуть з’являтися сходи бур’янів, виоране поле ще де- кілька разів слід обробити боронами або культиваторами для знищення нових хвиль пророслих При забур’яненні кореневищними бур’янами (пирій, гострець, свинорий) спочатку лущать лемішними знаряддями на глибину 12–14 см, щоб вивернути кореневища бур’янів на поверхню, пі- зніше їх розрізають дисковими лущильниками, якими обробляють у 2–3 сліди. Оранку проводять при відростанні бур’янів. У міру того як будуть з’являтися сходи бур’янів, виоране поле ще декілька разів слід обробити боронами або культиваторами для знищення нових хвиль пророслих бур’янів. У другій половині жовтня поле необхідно розпушити на глибину 16–20 см плугами без полиць або плоскорізами. Одночасно можна вносити аміачну воду. Напівпаровий обробіток зменшує забур’яненість на 30–50 %, збільшує запаси вологи в ґрунті на 20–30 мм. Пізно восени важливо провести щілювання на глибину 45–50 см за допомогою щілювача ЩП-3-70. При пізній оранці насіння бур’янів не встигає прорости і дає сходи тільки навесні, забур’янюючи посіви буряку.

ВЕСНЯНИЙ ТА ПЕРЕДПОСІВНИЙ ОБРОБІТКИ ҐРУНТУ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

Весняний обробіток ґрунту. Якщо поле добре вирівняне восени, то навесні перший обробіток, як тільки посіріють гребені, розпочинають важкими боронами (БЗТС-1,0). Ґрунт у цей період добре розсипається, тривалість такого стану 2–3 дні. Важливо перший обробіток провести вчасно. Передчасне розпушування призводить до залипання робочих органів ґрунтообробних знарядь, замазування поверхні ріллі, а запізніле спричинює засихання ґрунту і утворення великих грудок. Якісніше ґрунт розпушується при комплектуванні зчіпок СП-16, С-18 тощо в першому ряді важкими боронами БЗТС-1,0, а в другому — посівними боронами ЗБП-0,6А. Якщо поле невирівняне, то для якісного розпушення використовують два агрегати: перший укомплектований послі-довно двома рядами важких і посівних борін; другий — шлейф-боронами ШБ-2,5 в першому ряді й посівними боронами ЗБП-0,6А в другому. Обидва агрегати при мінімальному розриві в часі працюють під гострим кутом до напрямку оранки. Якщо оранка неякісна — після закриття вологи важкими боронами поле вирівнюють культиваторами КПС-4, АРВ-8,1.

Такий весняний обробіток запобігає втратам вологи, вирівнює і розпушує поверхню ґрунту на глибину 2–4 см, ущільнює насіннєве ложе на оптимальну глибину (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua). При цьому вирівняність поверхні поля має бути
такою, щоб при накладанні триметрової рейки між нею і поверхнею ґрунту не було западин більших ніж 3 см. Метою обробітку ґрунту є розпушення зони загортання насіння і збереження сформованої за зиму структури орного шару. Верхній шар ґрунту розпушують на глибину 2–4 см, більше коливання глибини недопустиме. Насіннєве ложе має бути твердим і забезпечувати капілярне підняття вологи до насіння. Передпосівний обробіток ґрунту і сівба — це єдиний технологічний комплекс. Розрив у часі між ними має бути мінімальним — не більше ніж півгодини. Якщо сіяти пізніше, верхній шар ґрунту пересихає, що різко зменшує польову схожість насіння.

Сучасні ґрунтообробні знаряддя дозволяють підготувати ґрунт для сівби цукрового буряку за 1–2 проходи. Передпосівний обробіток за допомогою «Європак 6000», Компактора, Комбінатора ЛК-4, «Унімат», Україна-АПБ-6, АРВ-8,1-0,2 запобігає переущільненню ґрунту, що спричинюється багаторазовими проходами однофункціональних агрегатів. Комбіновані агрегати за один прохід виконують понад чотири операції, а саме: вирівнювання, подрібнення грудок, розпушення, ущільнення насіннєвого ложа. При настанні фізичної стиглості ґрунту поле до сівби цукрового буряку можна підготувати за один прохід. Це є важливим елементом енергозбереження і передумовою високоякісної сівби. Головними помилками при передпосівному обробітку ґрунту є надто ранній початок робіт при ще сирому ґрунті, надмірна кількість робочих проходів через те, що окремі операції не поєднуються в одному агрегаті, велика робоча швидкість агрегатів, глибоке передпосівне розпушування. Передпосівний обробіток ґрунту проводять під невеликим кутом до напрямку сівби. Небажано використовувати для передпосівного обробітку ґрунту просапні культиватори КПС-4; КПГ-4. Це призводить до нерівномірності обробітку ґрунту, збільшення втрат вологи, значної гребенястості поверхні ґрунту, а в результаті — до значного зниження польової схожості насіння.

ВАЖЛИВІСТЬ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЦУКРОВОГО БУРЯКУ

Азот (N) серед елементів живлення має найбільший вплив на формування врожайності коренеплодів, а джерелом азоту для цукрового буряку з ґрунту є його аміачні, нітратні та амідні форми. Зі збільшенням норми азотних добрив підвищується врожайність коренеплодів, але зменшується вміст цукру і відбувається значне нагромадження амідного азоту. При азотному голодуванні рослини відстають у рості, листки набувають світло-зеленого, хлоротичного, кольору (хлороз), а сім’ядолі стають жовтими. Нижні
листки відмирають навіть при достатньому забезпеченні вологою.

Фосфор (P) сприяє процесам фотосинтезу. Використовується рослинами з ґрунту в основному у формі вищого окислу Р2О5 іону ортофосфорної кислоти. Для фосфору дуже важливе значення має добре змішування з орним шаром, оскільки він у ґрунті майже нерухомий. Фосфорне голодування частіше буває в молодому віці. Ріст сходів сповільнюється, жовтіють сім’ядолі. Рослини надмірно засвоюють азот. Листки жовтіють, жилки стають коричневими.

Калій (K) регулює фотосинтетичну активність рослин, підвищує гідрофільність та водоутримуючу здатність, стійкість листків до захворювань. При калійному голодуванні краї листків стають зморщеними, жовто-коричневими, на них з’являються темно-бурі плями. Інша назва хвороби — краєлистий некроз. При подальшому розвитку плями з’являються в центрі листка, на черешках і весь листок відмирає.

Кальцій (Ca) на противагу калію і натрію знижує гідрофільність і зменшує кількість води в тканинах. Кальцієве голодування проявляється у другій половині вегетації у вигляді зморщених пластинок старих листків. На кінцях листків видно опіки, в центрі — хлороз і некроз.

Магній (Mg) входить до складу хлорофілу, активізує діяльність ферментів, сприяє нагромадженню цукру. Магнієве голодування спричинює скручування листків у фазі 2–3 пар листків, а потім їх некроз по краях. Потреби магнію і натрію задовольняються мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки.
Сірка (S) входить до складу деяких амінокислот і білків, впливає на азотне живлення. Цукровий буряк має велику потребу в натрії (Na). За його нестачі в рядки вносять натрієву селітру.

ВНЕСЕННЯ ОРГАНІЧНИХ ТА МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВИЙ БУРЯК

Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня удобрення. Він використовує значно більше елементів живлення, ніж інші культури. На кожні 100 ц коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься 50–70 кг азоту, 10–20 кг фосфору, 60–80 кг калію, по 10–20 кг магнію і кальцію, 5 кг сірки. Середня потреба цукрового буряку в елементах живлення подана у табл. 1 (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua).

Найефективніше вносити мінеральні добрива одночасно з органічними. Останні підвищують ефективність мінеральних добрив, поліпшують технологічні якості коренеплодів. Органічні добрива покращують структуру ґрунту, збільшують вміст елементів живлення, сприяють активній життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, поліпшують водний і повітряний режими ґрунту. У підзоні недостатнього зволоження в ланці сівозміна з зайнятим паром гній рекомендується вносити під попередник цукрового буряку, наприклад озиму пшеницю, в нормах 20–30 т/га, а в ланках з багаторічними травами та горохом — безпосередньо під цукрові буряки по 30–40 т/га. У районах достатнього і нестійкого зволоження для вирощування 450–500 ц/га і більше норму гною збільшують до 40–50 т/га і вносять його безпосередньо під буряк незалежно від місця цієї культури у сівозміні. Цукровий буряк у цій зоні першочергова культура для внесення органічних добрив. Вносять підстилковий і рідкий гній перед оранкою без розриву між розкиданням і приорюванням. Використання соломи як добрива одночасно з гноєм дозволяє значно поповнити ґрунт органічними речовинами і сприяє процесу ґрунтоутворення.

Не рекомендується застосовувати органічні добрива навесні під передпосівний обробіток ґрунту та взимку по снігу. Внесення рідкого гною взимку зменшує його ефективність вдвічі або зовсім не дає позитивних наслідків (Свекловодство, 2005). При вирощуванні за інтенсивною технологією 90–95 % фосфорних і калійних добрив рекомендується вносити восени під оранку, оскільки ці види добрив дуже повільно переміщуються в ґрунті.

Решту під час сівби в рядки. Азотні добрива, що легко вимиваються, вносять перед весняним обробітком ґрунту (70–90 %) за 10–14 днів до сівби, а решту у підживлення. Найкраще азот для підживлення внести у фазі 4 пар листків, але не пізніше ніж 6 пар справжніх листків. Найкраще співвідношення елементів живлення N : P : K = 1 : 1 : 1. Надмірна доза азоту збільшує вміст амідного азоту в коренеплодах, знижує цукристість і вихід цукру (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua).

Для одержання високих урожаїв (понад 500 ц/га) без органічних добрив норми внесення мінеральних добрив необхідно збільшувати до N200–250 Р 160–180 К200–220. Цукровий буряк дуже реагує на кислотність ґрунту і вимагає нейтральної реакції.

З фосфорних добрив під цукровий буряк використовують суперфосфат, з калійних — калійну сіль, хлористий калій, калімаг- незію. Рослини добре реагують на внесення каїніту, в якому багато мікроелементів.