Цибуля - детальніше

Рейтинг: 0

Цибу́ля (Allium) — рід багаторічних рослин родини Цибулевих (APG II), що налічує понад 1250 видів. В Україні близько 40 видів. Раніше за классифікацією Кронквіста відносився до Лілейних.

Назва роду походить від лат. allium — часник.

У Середньовіччі для захисту від стріл, ударів алебард і мечів вояки одягали залізні шоломи, лати і прикривалися щитом. Але, не сподіваючись на міцність залізної броні, багато хто з них також носив на грудях обереги, що ним приписувалася чарівна сила охороняти на війні від ураження зброєю. Зазвичай як амулет використовували голівку дикої цибулі або часнику. Думали, що щільна суха шкірка, як броня, що оберігає ніжні, свіжі листочки цибулі, здатна врятувати від усяких лих і життя людини. Один із видів цибулі навіть називається відтоді Алліум віктораліс (Allium victoralis) — цибуля переможна.

Стародавні римляни включали цибулю й часник у пайок своїх легіонерів, уважаючи, що харчування ними збільшує снагу та мужність солдатів. Збереглася приказка того часу: «Часник запалює серце героя, коли холод його зледеняє».

Цибулю і часник знаходили в саркофагах із муміями в єгипетських пірамідах, побудованих шість тисяч років тому, що свідчить про широке їх поширення ще в ті далекі часи. Цибуля була присвячена єгипетській богині Ізіді, і простому людові забороняли вживати її в їжу.

Довгий час цибулю забороняли їсти у свята, тому що вона викликає сльози, коли потрібно веселитися.

З давніх давен часник був лікувальним засобом. Його вживали в XVI столітті як запобіжний засіб проти чуми. Часник в Середньовіччі вживали як протиотруту при всіх отруєннях, як попереджувальний засіб проти атеросклерозу та туберкульозу. Під час Першої світової війни сік часнику, розведений у воді, застосовували при лікуванні ран.

Лікувальні властивості цибулі та часнику визнавалися у всіх народів і в усі часи. На Сході існувала приказка: «Цибуле, у твоїх обіймах минає всяка хвороба».

Професор Б. П. Токін і його співробітники встановили, що від летких, пахучих речовин (ефірних олій), що виділяються цибулею, часником, хріном та іншими рослинами, гинуть гнильні і хвороботворні бактерії, найпростіші тварини — амеби й інфузорії — і навіть жаби і щури.

Рослини виділяють захисні речовини, названі «фітонцидами», тобто «рослинними губителями» мікробів.

Як показали досліди професора Б. П. Токіна, кашка з натертої цибулі, часнику або хрону, покладена в закриту посудину з м'ясом або фруктами, оберігає їх від псування.

Достатньо протягом трьох хвилин пожувати цибулю або часник, щоб убити в роті всі бактерії.

Цікаво відзначити силу дії часнику на мікробів. Туберкульозна паличка в висохлої мокроті залишається життєздатною до восьми місяців; карболова кислота і сулема вбивають її через 1-2 години; сірчана кислота вбиває мікроб туберкульозу протягом 30 хвилин, а фітонциди часнику — за 5 хвилин.

Цибуля й часник сприяють кращому перетравленню жирної і м'ясної їжі. Вони є незамінною присмачкою до багатьох страв. Підсмажена на олії цибуля надає супу та каші приємний смак і аромат.

Різні види дикої цибулі іноді ростуть у великій кількості. У горах Тянь-Шаню так багато цибулі, що китайці назвали їх «Дзунґ-лінь», тобто «Цибульні гори». У Середній Азії в Ферганському хребті є «Цибулева гора» — «Сугано-таш». Близько Семипалатинська цілий район названо Калбінським, від слова «Калба» — «дикий часник», якого дуже багато на схилах гір. Багато видів дикої цибулі є і на Кавказі. Дика цибуля і дикий часник повсюдно трапляються серед лугових трав.

Цибулю використовують у їжу, в медицині (фармації та косметології) та як декоративну рослину.

Як городні культури або лікарські рослини вирощують такі види цибулі:

Технології вирощування культури:

Цибулю садять навесні, в першій декаді травня, в добре прогріту землю: якщо температура ґрунту буде менше 12 ºC, цибуля починає стрілкуватися. Принцип вирощування цибулі у відкритому ґрунті такий: у перший рік навесні ви сієте насіння, і до осені у вас виростають маленькі цибулинки – сіянка, а посадивши наступної весни сіянку, ви до осені отримаєте вже повноцінні цибулини. Але річ у тім, що зберегти сіянку до весни важко, оскільки для цього потрібен особливий температурний і вологісний режим, тому сіянку сіють у ґрунт на рік дозрівання під зиму. Ґрунт для цибулі. Цибуля – рослина світлолюбна, і віддає перевагу відкритим, сухим і сонячним ділянкам, багатим на органіку, з водневим показником у межах рН 6,4-7,9. Якщо у вас на городі кислий ґрунт, під цибулю його доведеться вапнувати. Місце готують заздалегідь: восени ґрунт для цибулі перекопують на глибину 15-20 см із торфогнійним компостом або з перепрілим гноєм (свіжий гній цибулі вадить, оскільки провокує зростання зелені, через що цибулини не визрівають). У кислий ґрунт додають доломітове борошно, деревну золу, мелену крейду або вапняк. Навесні, перед посівом, вам залишиться тільки внести в ґрунт на кожен м² по 60 г суперфосфату, 10 г сечовини та по 20 г хлористого калію й зарити добрива в ґрунт граблями. Після чого можна садити цибулю. Найкращі попередники для цибулі – картопля, капуста, боби, горох, сидерати і томати, а от після таких культур, як часник, морква, огірок і власне цибуля, сіяти цибулю на ділянці можна лише через три роки, а ще краще через п'ять років. Як садити цибулю у відкритий ґрунт. Цибулю-ріпку можна вирощувати трьома способами: – у дворічній культурі, попередньо вирощуючи сіянку; – в однорічній культурі з насіння; – в однорічній культурі з попереднім вирощуванням розсади. Розглянемо всі три способи. Вирощування цибулі з насіння за один сезон можливе тільки в районах із довгим літом, і культивують таким способом солодкі й напівсолодкі сорти цибулі. Передпосівна підготовка насіння передбачає стратифікацію або закладку у вологу марлю на добу для набубнявіння. Потім насіння цибулі висівають у заправлений мінеральними добривами та пролитий розчином мідного купоросу з розрахунку 1 столова ложка на 10 л води ґрунт на глибину близько 1,5 см за схемою 13х1,5 см, рясно поливають ділянку водою через розсікач і накривають посів плівкою. Як тільки з'являться сходи, плівку прибирають, сходи проріджують, залишаючи між сіянцями відстань 2-3 см, після чого ділянку мульчують перегноєм. Наступне проріджування проводять тижні за три, і в підсумку відстань між сіянцями має стати 6-8 см. Розсадним способом вирощуються напівгострі і солодкі сорти цибулі. Підготовлені (стратифіковані або набряклі) насінини сіють в ящики за 50-60 днів до висаджування розсади у відкритий ґрунт дуже густо на глибину 1 см, залишаючи відстань між рядами близько 4-5 см. Розсада цибулі невибаглива, але перед пересадкою сіянців у відкритий ґрунт листя і коріння краще на третину вкоротити. Якщо ви живете в кліматі з недовгим і неспекотним літом, вам навряд чи вдасться за один сезон виростити з насіння повноцінну цибулину-ріпку, тому доведеться вирощувати цибулю в дворічній культурі: у перший рік виростити з насіння сіянку, а в другий – з сіянки цибулину-ріпку. Таким способом найкраще культивувати гострі сорти цибулі. Принцип посіву насіння на сіянку той самий, що і для вирощування ріпки. Наступної весни на початку травня сіянку висаджують на глибину 4-5 см у ґрунт із проміжком 8-10 см і з дистанцією між рядами 30 см, підготувавши ділянку так, як це вже було описано. Але попередньо переберіть, відкалібруйте і добре прогрійте на сонечку посадковий матеріал протягом тижня, інакше він почне стрілкуватися, а безпосередньо перед посадкою потримайте сіянку 10 хвилин у розчині чайної ложки мідного купоросу в 10 літрах води. До речі, якщо ви збираєтеся ласувати молодою зеленою цибулькою, посадка цибулі в ґрунт проводиться густіше – через 5-7 см, а потім проривайте ряди, поки між рослинами не залишиться дистанція 8-10 см. Посадка цибулі під зиму. В одній із наших статей ми вже писали про те, як садити цибулю восени. Під зиму найкраще сіяти дрібну сіянку, оскільки вона не утворює стрілок. Якщо ви хочете навесні їсти зелену цибулю з городу якомога раніше, то посадіть для цього під зиму трохи великої сіянки. Взагалі ж посадка озимої цибулі має масу переваг: – по-перше, не потрібно зберігати сіянку до весни, оскільки зазвичай вона швидко висихає, якщо не створити їй особливих умов; – по-друге, коли з'являється цибульна муха, яка пошкоджує весняні посадки, озимій цибулі, вже досить зміцнілій, вона не страшна; – по-третє, у вас буде ранній урожай – уже в липні; – по-четверте, на звільненій від цибулі ділянці ще можна встигнути щось виростити. Під зиму сіють зазвичай холодостійкі сорти – Арзамаський, Даниловський, Стригуновський, Штутгартен. Що ж до вибору ділянки, то вимоги до неї такі самі, як і при весняному посіві, крім однієї деталі: саджайте цибулю там, де найраніше сходить сніг і не застоюється вода. Посадка цибулі восени проводиться з 5 по 20 жовтня, під самі заморозки, але в ще теплу землю. Перед посадкою посівний матеріал перебирають, калібрують, прогрівають і садять у борозенки завглибшки 5 см на відстані 6-7 см між цибулинами. Між рядами зберігають інтервал 15 см. Після перших заморозків – але не раніше, інакше цибуля може випріти – ділянку накривають ялиновим гіллям або соломою, які прибирають навесні, коли починає танути сніг. Догляд за цибулею Як виростити цибулю. Вирощування цибулі у відкритому ґрунті передбачає своєчасний регулярний полив, після якого в обов'язковому порядку необхідно розпушувати ґрунт і видаляти з ділянки бур'ян, щоб він не задушив молоді сходи рослини. Крім того, цибуля потребує підживлення, а у випадках зараження хворобами чи шкідниками знадобиться її обробка фунгіцидами або інсектицидами. Полив цибулі. Простіше було б сказати, що цибулю слід поливати раз на тиждень, витрачаючи на 1 м² від 5 до 10 л, але одне літо не схоже на інше: в один рік може стояти посуха, і поливати цибулю доведеться мало не щодня, в інший рік дощ може лити через день, і цибуля почне гнити від перезволоження. Тому просто стежте за тим, щоб цибуля не пересихала і не потерпала від надміру води: при нестачі вологи пір'я стає сизувато-білим, а при надлишку зелень набуває блідого відтінку. У липні полив скорочують, оскільки настає період дозрівання цибулин, якщо тільки літо не надто посушливе. Підживлення цибулі. Як ми вже писали, восени при підготовці ділянки у ґрунт вносять органічні добрива, а навесні, перед посадкою, комплекс із мінерального підживлення. Згодом, якщо листя наростає повільно, проводять удобрення цибулі розчином органіки (склянка пташиного посліду, сечовини або коров'яку на 10 л води) з розрахунку 3 літри на 1 м². Через два тижні підживлення можна повторити, а коли цибулини досягнуть розмірів волоського горіха, проводять третє підживлення за тією ж рецептурою.