Монітор Агронома
02-04-2025
Монітор Агронома
Рейтинг: 0
Горох - однорічна, трав’яниста, холодостійка, самозапильна культура. Розрізняють чотири групи сортів гороху - кормові (пелюшка), зернові, овочеві (лущильні) та цукрові. До овочевого відносять лущильні та спаржеві (цукрові) сорти. Лущильні сорти від цукрових відрізняються тим, що боби їх складаються з трьох шарів: зовнішнього - плівки (епідермального), середнього - потовщеного (паренхімального) і внутрішнього-пергаментного. Всередині бобу розташоване насіння. У цукрових сортів пергаментний шар майже або зовсім відсутній, але добре розвинений паренхімальний, який зумовлює м’ясистість плоду (бобу). Тому споживають боби цукрових сортів разом з насінням. Боби цукрових сортів ще називають лопаткою. В їжу споживають молоді боби у фазі недозрілого насіння. Зустрічаються і напівцукрові сорти. У них пергаментний шар утворюється лише перед настанням технічної стиглості. Зі старінням бобів вздовж шва лусок утворюються волокна, внаслідок чого погіршується якість лопатки. Серед бобових культур горох займає найбільшу посівну площу (до 70%).
Коренева система. Горох характеризується інтенсивним початковим ростом рослин. Уже на 20-25 добу коренева система його проникає в ґрунт на глибину до 50-60 см. Коренева система стрижнева і добре розгалужена в орному шарі ґрунту. Головний корінь проникає на глибину до 100 см і більше. На його розгалуженнях через місяць після сівби починають формуватися азотофіксуючі бульбочки.
Стебло. При виході на поверхню ґрунту проростків починає формуватися стебло. Воно не опушене, з парноперистими листками і закінчується вусиком, який формується в основному на 15-20 день після сівби. Стебло округло-гранчасте, видовжене, не виповнене, тонке і вилягає.
За висотою стебла розрізняють горох високорослий (115-250 см), середньорослий (70-115 см) і низькорослий (60-70 см). Трапляються і карликові форми, стебло яких досягає висоти 50 см. Вони мають укорочені міжвузля і не потребують підпори.
За будовою стебла сорти поділяють на звичайні та штамбові. Штамбове стебло потовщене, з коротким міжвузлям, боби зібрані кільцями в пазухах листків. Штамбові сорти більш цінні для консервної промисловості. Кількість міжвузль на стеблі до утворення вузла з першим плодом є показником скоростиглості сорту. У скоростиглих сортів перші квітки розміщаються на 11-му вузлі й нижче, у середньостиглих — на 12-15-му і в пізньостиглих — на 16-19-му.
Листки складні, парноперисті, складаються з 1-2-3 пар нерозсіче-них, яйцеподібних листочків. Після останньої пари листочків центральний черешок листка переходить у розгалужений вусик, який закручується навколо предмета, що знаходиться біля рослини (гілка, підпора), чим підтримується рослина у вертикальному стані. При основі листків є сидячі прилистки, які за розміром часто перевищують їх. Вони зазубрені та закінчуються шилоподібною верхівкою. У пазухах листків на довгих квітоносах розміщуються суцвіття. За забарвленням листки бувають свігт-ло-зелені, зелені та темно-зелені.
Суцвіття — китиця. Квітки з подвійною оцвітиною, двостатеві, самозапильні, метеликового типу. Віночок складається з 5 пелюсток: паруса, двох весел, човника, які здебільшого білі, рідше — фіолетово-червонуваті. У сортів із звичайним стеблом на квітконосі формуються 1-2 квітки, зі штамбовим — 3-7. Рослини починають цвісти через 35-45 діб після з’явлення сходів, залежно від скоростиглості сорту. Період цвітіння триває у цукрових сортів 10-45 діб, у лущильних — 15-20 діб.
Плід. Після запилення квіток зав’язь починає розвиватися в плід — біб. Технічна стиглість гороху настає через 15-18 днів після квітування. За будовою боби поділяють на лущильні, цукрові та напівцукрові. У фазі технічної стиглості вони м’ясисті. За розміром поділяються на короткі (довжина 3,0-4,5 см), середні (4,6-6,0 см), довгі (6,1-10,0 см) та дуже довгі (10,1-15 см і більше). За формою боби бувають прямі з тупою, загостреною і витягнутою верхівкою, слабозігнуті, зігнуті, шаблеподібні, серпоподібні, у цукрових сортів крім цього вони можуть мати боби з перетяжками (ширина лусок бобу трохи більша за діаметр насіння) або мечоподібну (ширина лусок бобу значно більша за діаметр насіння). Забарвлення бобів у технічній стиглості буває жовте (воскове), світло-зелене, зелене, темно-зелене, фіолетове; у біологічній — світло-жовте, буре, фіолетово-буре. В овочевих сортів гороху забарвлення бобів у технічній стиглості корелює з кольором насіння. Так, якщо забарвлення бобів світло-зелене, то насіння буде світлим. Якщо боби темно-зелені, то насіння також буде темно-зеленим. Розміщення насіння в молочно-восковій стиглості в бобі може бути розріджене (не торкається одне одного), середнє (ледь торкається одне одного), стисле (трохи здавлюють одне одного) і дуже стисле (ніби склеєні).
Насіння. Збирають горох на насіння у фазі біологічної стиглості. Потім його просушують, очищають і доводять до посівних кондицій. Форма насіння округла, з гладенькою поверхнею; округла, з слабохвиляс-тою поверхнею; округла, з невеликими западинами; округло-кутаста, з великими, більш глибокими западинами (перехідна до мозкової); мозкова, дуже здавлена; мозкова, з мілкими западинами; мозкова, з глибокими западинами. Поверхня насіння — гладенька, дрібно-чарункова, поверхнево-зморшкувата, з вдавлинками, зморшкувата (мозкова), зморшкувата окремими місцями (насіння перехідне до мозкового). За розміром насіння буває дрібне (діаметр 3,5-5,0 мм), середнє (5,1-7,0 мм) та велике (діаметр понад 7,0 мм). Забарвлення насіння зелене, світло-зелене, жовте з різними відтінками.
Маса 1000 насінин становить 150-400 г і залежить від його виповненості, крупності та сорту. При вологості 14% воно зберігається до 5-6 років.
За тривалістю вегетаційного періоду (від появи сходів до першого збору плодів у технічній стиглості) сорти гороху поділяють на ультра-ранні (до 60 діб), ранні (61-70), середньоранні (71-80), середньостиглі (81-90) та пізньостиглі (понад 90 діб).
Будучи відмінним попередником для інших культур сівозміни, горох добре росте і дає високі врожаї після різних культур. Добрим попередником є озимі і ярі зернові. Горох сіють після удобрених просапних - кукурудзи, картоплі, цукровихбуряків. Проте технології вирощування цукрових буряків, кукурудзи вимагають внесення високих доз азоту, що знижує роль гороху, як азотфіксатора. На Поліссі сіють після льону. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше як через 5-6 років. Це запобігає "гороховтомі" ґрунту, захищає від ураження кореневими гнилями, фузаріозом, нематодою, плодожеркою, бульбочковими довгоносиками тощо. З цієї ж причини не можна розміщувати горох ближче500 мвід багаторічних бобових трав.
Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості попередника для ньогосоняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом.
Горох має відносно невеликий вегетаційний період, слабо розвинену кореневу систему, тому потреба у поживних речовинах велика. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості соломи, гороху необхідно 3,5-5,5 кг азоту, 1,2-1,7 кг фосфору, 2,5-3,5 кг калію, 1,7-3,0 кальцію, 0,5-1,3 кг магнію.
Горох є вимогливий до родючості ґрунтів. Він добре використовує післядію органічних і мінеральних добрив.
Фосфорно-калійні добрива теж краще внести у більшій нормі (РК60-100) під попередник - буряк, курурудзу, зернові тощо.
Горох є азотфіксуючою рослиною , тому азотні добрива під нього не вносять. Можливо невеликі стартовінормиазоту 5-10 кг/га, та провониться передпосівна обробка насіння гороху інокулянтним препаратом Оптімайз Пульс в нормі 3,2 л/т. Засвоєння кореневою системою азоту з повітря починається у фазі 2-3 листків. Невелику дозу азоту (20-30 кг/га д.р.) вносять лише у випадку, якщо під час сівби запаси нітратного азоту в орному шарі ґрунту менші, ніж 30 мг/кг.
У підсиленні азотфіксації велика роль відводиться молібдену. Молібденові добрива слід застосовувати, якщо в 1 кг грунту міститься менше 0,3 мг доступного молібдену. Як молібденове добриво слід застосовувати гранульований молібденізований суперфосфат. Вносять його в рядки з насінням у дозі 10 кг/га (у д.р. за фосфором).
Високу ефективність і економічність установлено при обприскуванні гороху гуміновими препаратами, зокрема Лігногумат (60г/га) і Альбіт (35 мл/га).
Вибір основного обробітку ґрунту залежить від часу, який залишився до посіву, механічного складу ґрунту, кількості рослинних решток, залишених після попередника, забур'яненості та інших чинників. В зв'язку з тим, що горохмає мичкувату кореневу систему, найкращим для основного обробітку вважається оранка на глибину 20-22 см.
Оранку в Степуми рекомендуємо замінити дискуванням дисковими боронамитипу Multicomby серій 330 – 730 на глибину 20-22 см. Це сприяє створенню необхідної структури для орного шару. Важливо, щоб рослинні рештки були добре подрібнені і рівномірно зароблені, інакше це може призвести до ефекту «солом'яного матрацу». Для подрібнення рекомендуємо використати подрібнювачі фірми Falk серій Alce, SuperAlce, Kronos.
При сівбі після цукрових буряків можна провести ґрунтопоглиблення в сівозміні один раз на три роки ґрунтопоглиблювачами фірми AIO серій STF та STG на глубину 40-65 см.
Основна мета передпосівного обробітку грунту під горох — створення добре розпушеного дрібногрудкуватого шару грунту на глибині 5-6 см і бездоганно вирівняного поля. Відхилення від цих вимог технології щодо глибини та якості розпушення негативно впливає на дотримання оптимальної глибини загортання насіння, а невирівняність поля — це передумова втрат урожаю під час збирання.
Передпосівний обробіток включає культивацію на глибину 5 - 6 см, шлейфування, боронування коткування, які виконуються ґрунтообробними агрегатами Європак, Компактор та іншими.
Передпосівна підготовка насіння базується на протруєнні насіння, яке в свою чергу є найефективнішим та екологічно безпечним прийомом. Він обов’язковийпри інтенсивних технологіях вирощування і дає змогу надійно захищати посіви у критичні періоди росту (насіння, проростки, сходи).
Весною, перед сівбою підготовка насіння складається з трьох операцій:протруювання, обробка мікроелементами і бактеріальними добривами.
Для обробки насіння гороху бактеріальними препаратами застосовують спеціалізований інокулянт Оптімайз (2,8 л/т) який можна застосовувати одночасно з протруюванням.
Поживні й стимулюючі речовини (Альбіт 50 мл/т, Лігногумат 100 г/т) підсилюють стійкість рослин проти стресових погодних умов, пошкоджень рослин шкідливими організмами, створюють сприятливі умови для дружної появи, росту та розвитку рослин, що істотно підвищує врожай.
Важливою перевагою протруювання є те, що токсиковані сходи надійно захищені від хвороб протягом 1 – 1,5 місяця незалежно від погодних умов (опади, вітер, температура).
Для цього зареєстровано та широко застосовують на практиці фунгіцидний протруйник МаксимXL 035 FS (1 л/т). Високу ефективність має також протруйник Вітавакс200 ФФ (2,5-3л/т).
Глибина сівби:
Горох добре переносить глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту. Для набубнявіння і проростання насінини необхідно ввібрати 100-120% води від її маси, що в два рази більше, ніж у зернових культур. Верхній шар ґрунту часто пересихає, тому достатньо вологи для насіння забезпечується при глибокому загортанні. При мілкій сівбі, особливо у суху погоду, різко знижується польова схожість, гірше розвивається коренева система.
Оптимальна глибина загортання насіння у більшості випадків становить 5-7 см.На важких запливаючих ґрунтах насіння загортають на 4-5 см. На легких ґрунтахабо в умовах швидкого пересихання верхнього шару, глибину загортання збільшують до 8-10 см.
Норма висіву:
Норму висіву встановлюють залежно від біологічних властивостей сорту і ґрунтово-кліматичної зони вирощування. Вона коливається від 0,8 до 1,4 млнсхожих насінин на гектар. У посушливих районах висівають насіння менше, у зоні достатнього зволоження більше.
Рекомендуються такі норми висіву: Степ України - 0,9-1,0, Лісостеп - 1,0-1,2,Полісся - 1,1-1,4 млн/га. Для високорослих сортів норма висіву зменшується до 0,8-0,9 млн/га, для середньо-рослих збільшується на 0,1-0,2 млн/га.
Норму висіву в кг/га встановлюють залежно від крупності насіння. Орієнтовна норма висіву для дрібнонасінних (М1000200г) - 1,6-2,0 ц/га; середньонасінних (М10(Х)-200-250г) - 2,0-2,6 ц/га; крупнонасінних (М1000>250г) - 2,6-3,0 ц/га.
Строки сівби:
Горох - культура ранніх строків сівби. Висівають його при настанні фізичної стиглості ґрунту одночасно з вівсом, ярою пшеницею та ячменем. Сходи гороху добре переносять весняні приморозки до мінус 5-7°С. Чим раніше посіяти, тим більший урожай можна одержати. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожай на 5-8 ц/га.
При ранніх строках-підвищена вологість ґрунту забезпечує добре набубнявіння і проростання насіння, створюються оптимальні умови для появи дружніх сходів, краще розвивається коренева система, яка потім навіть за недостатньої вологості верхніх шарів ґрунту інтенсивно використовує запаси води з нижніх. Рослини раннього строку сівби краще використовують поживні речовини і менше пошкоджуються шкідниками та хворобами.
Першим заходом догляду за горохом є післяпосівне коткування ґрунту кільчасто-шпоровими котками. Це сприяє кращому контакту насіння з ґрунтом, підтягує воду до посівного шару ґрунту, підвищує схожість гороху.
Великої шкоди посівам гороху можуть завдати бур’яни. Урожайність зерна від засмічення бур’янами знижується на 30–50 відсотків.
Найбільшого ефекту в боротьбі з бур’янами досягають за поєднання агротехнічних і хімічних заходів боротьби. Основні гербіциди, дозволені для використання в Україні, такі: Агрітокс (0,5 л/га), Базагран (3,0 л/га), Пантера (1,0-1,5 л/га).
Догляд за посівами передбачає також боротьбу з хворобами та шкідниками. Для боротьби з такими шкідниками, як брухус, застосовують різноманітні хімічні препарати. Рослини у фазі бутонізації та цвітіння обробляють такими препаратами: Карате Зеон (150 г/га на 200 л води) або Фастак (0,1л/га). Проти таких шкідників, як бульбочкові довгоносики, застосовують передпосівне протруювання насіння, за один-два дні до появи сходів гороху здійснюють хімобробку країв посівів (близько 50–100 м) та прилеглих ділянок багаторічних трав чи решток рослин препаратами: Карате Зеон (200 г/га на 200 л води) або Фастак (0,1 л/га). Такою самою дозою опилюють горох після появи сходів. Проти горохової плодожерки ефективні ранній висів, обробка ранніх сортів, знищення залишків урожаю в місцях обмолоту. Хімічну обробку здійснюють тими самими препаратами, що й проти брухусу.
Збирання прямостоячих сортів гороху здійснюється прямим комбайнуванням за вологості зерна 16–18% з попередньою десикацієюРеглоном (2-3 л/га) за 7 днів до збирання, дає можливість значно скоротити втрати врожаю.
Пряме комбайнування застосовують на незабур’янених посівах низькорослих рослин та таких, що стійкі до осипання в умовах сухої погоди за дозрівання 75–90% рослин і вологості зерна 16–19 відсотків. Для визначення вологості насіння ми пропонуємо вологоміри Wile 55.
Досить ефективним є роздільне збирання.
