Монітор Агронома
12-12-2024
Монітор Агронома
Рейтинг: 0
Ріпа́к, свиріпа, рапс (лат. Brassica napus L. var. oleifera Metzg.) — однорічна олійна рослина родини Капустяні ( Brassicaceae ).
Розрізняють 2 форми: ріпак ярий (кольза) і ріпак озимий, який має основне значення. Насіння ріпаку містить 48 — 52 % олії, що її використовують у лакофарбовій, миловарній, харчовій (маргариновій) та інших галузях промисловості. Макуху після пропарювання згодовують худобі. Ріпак озимий вирощують також на зелений корм. Посіви ріпаку в Україні у ХХ-му столітті значно зменшилися (1940 — 91200, 1966 — 5700 га), однак у XXI столітті знову зросли. Вони поширені переважно у правобережному Лісостепу.
Ріпак відомий ще за чотири тисячоліття до нашої ери. Одні дослідники вважають його батьківщиною Європу, зокрема її північно-західні прибережні райони (приморські землі Швеції, Нідерландів і Великої Британії), інші — Середземномор'я. На користь останнього побічно свідчить той факт, що культура ріпака з найвіддаленіших часів і була якнайбільше поширена в Азії, точніше — в Індії, куди вона, найімовірніше, проникла із Середземномор'я.
До середини XIX ст. ріпак разом з іншими олійними хрестоцвітними (суріпицею і гірчицею) був в Європі досить поширеною культурою. Площа під ним в одній тільки Німеччинідосягала у той час 300 тис. га. Таке порівняно широке розповсюдження до того часу культури ріпака пояснюється використовуванням його олії для технічних потреб у зв'язку із загальним промисловим розвитком попиту на технічні оливи. Молода нафтова промисловість тоді ще не була в змозі задовольняти цей попит, і ріпак, що опинився в європейських агрокліматичних умовах однією з найпродуктивніших олійних рослин, широко культивувався.
Проте поява на міжнародних ринках великої кількості дешевих нафтопродуктів, у тому числі мінеральних олив для змащування і освітлення, викликала різке падіння обсягів вирощування ріпака, особливо в Європі, де з 1909—1917 рр. площі під ріпаком скоротилися з 178 до 92 тис. га. В Азії посіви ріпаку продовжували триматися на більш-менш стабільному рівні, з року в рік займаючи (в основному в Індії, на яку доводилося 3/4 всієї світової площі ріпака) від 2,5 до 3 млн га.
Вдосконалення методів очищення олії стало поштовхом до інтенсивного використовування її як харчового продукту, особливо в Першу світову війну, коли виникла потреба в харчових оліях і жирах у Центральній Європі.
З Німеччини ріпак потрапив до Західної України, де у наш час займає досить стійке становище. Значно раніше, очевидно, ще на початку XIX ст., і не з Середньої Європи, а з районів Середземномор'я культура ріпака з'явилася на півдні України під назвою «ріпове сім'я».
У кінці XIX ст. разом з пом'якшенням хлібної кризи і підвищенням попиту світового ринку на зерно з Російської імперії, в основному на пшеницю, почали скорочуватися посіви ріпака. Разом з тим ріпак ще деякий час (аж до революції) утримувався в Україні, займаючи досить значні площі (порядка 30-40 тис. га) і залишаючись основною олійною культурою, оскільки соняшник займав тоді в Україні всього близько 10 тис. га.
До початку 50-х років виробництво ріпаку в СРСР було майже повністю згорнуто. Основна причина — інтенсивний розвиток виробництва соняшника, з яким ріпак не міг конкурувати економічно. Свою роль зіграла також відсутність продуктивних сортів і ефективних засобів захисту рослини від шкідників.
Завдяки тому, що ріпак може ефективно використовуватися для виготовлення біопалива, на початку XXI ст. в Україні ця культура почала завойовувати нові площі. Відомим є той факт, що німецькі виробники біопалива мали намір орендувати з 2008 року сільськогосподарські угіддя в Україні площею у 50 тис. га, щоб забезпечити себе сировиною на тривалий час.
Обсяги виробництва насіння ріпака у 2010 році склали 787,6 тис. тон, що майже втричі перевищує обсяги виробництва 2009 року.
У 30-ті роки ріпак отримав відносно широке поширення у Великій Британії, США і Новій Зеландії; дещо пізніше — у ряді країн Заходу і Сходу, передусім у Китаї. Макуха використовувалася на корм худобі; в Америці і Новій Зеландії ріпак застосовувався як зелений корм і сировина для приготування силосу.
Відведення під ріпак рекордних площ і винятково високі урожаї (окрім Індії і Австралії) дозволили довести світове виробництво насіння ріпака і каноли в 1999 р. до 42,5 млн т. Особливо зросли збори ріпака в Китаї, Індії, Канаді і країнах ЄС (Франції, Великій Британії і Данії) завдяки політиці, спрямованій на підвищення самозабезпеченості регіону шротами та оліями і скорочення традиційного імпорту американської сої. Проте вже з середини 80-х років у зв'язку з перевиробництвом рослинних олій в Євросоюзі проводяться заходи з обмеження зборів ріпака.
Провідний світовий виробник ріпака за нашого часу — Китай, що випередив Канаду (яка лідирує у виробництві високоякісного насіння ріпака) і Індію. В сумі ці три країни збирають 57 % світового урожаю. Очевидно, що і в найближчому майбутньому зростання зборів ріпака відбудеться в Китаї, Канаді, Індії, а також в США, тимчасом як в країнах ЄС збори залишаться незмінними або дещо знизяться. В Східній Європі найбільші урожаї ріпаку припадають на Чехію і Польщу (по 11 млн т в 1999 р.).
Головні регіони світу з виробництва насіння ріпака: Азія — 46,8 % світові виробництва, Європа — 30,3, Північна Америка — 19,2 %.
У СНД вирощують близько 0,16 млн т в рік, у тому числі в Росії — 0,11, в Україні — 0,02 і в Білорусі — 0,02 млн т.
Чинники, що стримують поширення — відсутність екологічно безпечних пестицидів і матеріально-технічної бази для переробки насіння.
Нині ріпак як олійна культура обробляється особливо широко в тих природних зонах, де більшість олійних культур не завжди і не скрізь надійно дозріває.
Залежно від конкретних природних умов окремих країн і регіонів вирощують яровий (однорічний) або озимий (дворічний) ріпак. Останній дуже вимогливий до клімату, морозостійкість його невелика; ще більшу небезпеку, ніж люті морози представляють для нього посухи або надлишок тепла в зимові місяці. Яровий ріпак (кольза — французька назва) менш вимогливий до кліматичних умов, але порівняно з озимим менш урожайний і поступається йому в олійності.
У Канаді, наприклад, умови для озимого ріпака несприятливі і поширений яровий ріпак, а в європейських країнах із сприятливим кліматом (Німеччина, Польща, Франція, Велика Британія та ін.) обробляють в основному озимий ріпак, врожайність якого в їхніх умовах вище, ніж у ярого майже удвічі. В Швеції приділяють однакову увагу обидвом формам ріпака.
У континентальному кліматі Східної Європи обробіток озимого ріпаку є ризикованою справою. У більшості регіонів Росії, Білорусі, України і інших країн СНД слід вирощувати яровий ріпак, це підтверджують результати дослідів проведених у Білорусі.
Головні експортери ріпака і каноли у світі — Європа, Канада і Австралія; імпортери — Китай, Мексика, Японія, Бангладеш, Пакистан і низка інших країн.
Поліпшення якості ріпакової олії викликало у всьому світі різке збільшення попиту на неї. Обсяги виробництва ріпакової олії були вищими за обсяги виробництва соняшникової вже в 1985 р. і за 30 років збільшилися більш ніж у 8 разів, досягнувши в 1999 р. 127 млн т. Ріпакова олія за обсягами виробництва стала третьою у світі після пальмової і соєвої. Майже чверть світового виробництва припадає на Китай (3,0 млн т). Далі йдуть Індія (1,9), Німеччина (1,7), Канада (1,5), Японія (0,9) Велика Британія та Франція (по 0,6), США, Польща, Мексика (по 0,3 млн т).
Прикладом збільшеного попиту на ріпакову олію стало збільшення її експорту із США і Канади з початку 80-х років у понад 13 разів (з 3,7 до 49,2 тис. т). У світовій торгівлі ріпакова олія, включаючи гірчичну, за обсягом імпорту і експорту посідає четверте місці після пальмової, соєвої і соняшникової.
Нині в багатьох країнах ріпак обробляється насамперед як олійна культура. Канолова олія широко споживається в їжу у багатьох країнах світу: для смаження, салатів, виготовлення маргарину тощо. За смаковими властивостями вона прирівнюється до оливкової, має попит і вважається однією із найкращих рослинних олій. Вона довго зберігає прозорість, не набуває неприємного запаху під впливом повітря, як, наприклад, соєва. В США канолова олія з 1985 р. має офіційний статус безпечної для споживання людиною.
Останнім часом поширеним стало використання ріпакової олії як сировини для виробництва біодизелю.
У насінні ріпака міститься 35-50 % жиру, 19-31 % добре збалансованого за амінокислотним складом білка, 5-7 % клітковини
Науково обґрунтоване розміщення ріпаку у сівозміні має важливе значення для одержання високих і стабільних врожаїв, зменшення ураження рослин хворобами та шкідливими організмами, поліпшення фіто-санітарного стану ґрунту. У світовому землеробстві ріпаково-зерновий тандем вважається найбільш економічно-ефективною ланкою у сучасних сівозмінах. Концентрація посівів ріпаку у сівозміні – 20-25% ріллі, з обов’язковою наступною три- чотирирічною перервою. Тому сівозміни під ріпак планують не менше, як на 4 поля. Ярий ріпак можна вирощувати після всіх зернових. Між його попередниками не має суттєвих відмінностей.
|
Лісостеп і Полісся: |
|||
|
Яр. ріпак Ку-за/зерно Яр. ячмінь/Яр. пшениця Картопля |
Оз. ріпак Оз. жито/Оз. пшениця Льон олійний Пар/В-о на з.к. |
Яр. ріпак Яр. ячмінь/Яр. пшениця Льон олійний Горох/Соя |
|
|
Степ: |
|||
|
Яр. ріпак Оз. пшениця/Оз. ячмінь Льон олійний Соя |
Яр. ріпак Яр. пшениця/Яр. ячмінь Льон олійний Соя |
||
Поле під посів ярого ріпаку повинно мати добре роздрібнений, вирівняний ґрунт (максимальний розмір грудочок – 3 см), бути чистим від бур’янів, удобреним. Після зернових, зернобобових, багаторічних трав проводять лущення на глибину 5-8 см. Через 15-20 днів у разі необхідності вносять гербіциди. Під зяблеву оранку вносять органічні (за наявності) і мінеральні добрива. Зяблеву оранку проводять в залежності від типу ґрунту: на легких ґрунтах – на глибину 20-22 см, важких (кислі чорноземи, сірі запливаючі опідзолені ґрунти) – 27 см, сильно забур’янених – 30 см, на чистих площах (після картоплі) проводять поверхневий обробіток ґрунту на глибину 15-20 см. На початку весняно-польових робіт проводять боронування у 2 сліди. В разі сильної забур’яненості поля вносять гербіциди. Перед сівбою проводять культивацію на глибину 10-12 см, вирівнювання, боронування, а в разі необхідності – і коткування поля. Дана операція проводиться комбінованим ґрунтообробним агрегатом.
Під агрохімічно-ефективні сорти ярого ріпаку селекції ТОВ «Рапсоіл» на ґрунтах середнього рівня родючості достатньо вносити N100Р30К45 + трьох разова обробка «Фурором» (3 л/га). Азотні добрива вносять перед сівбою з розрахунку 1/3 N від загальної потреби. У фазу розетки 4-6 листків проводять підживлення 1/3 N + «Фурор» (3 л/га). У фазу стеблування проводять друге підживлення 1/3 N + «Фурор» (3 л/га). Третє підживлення «Фурором» (3 л/га) на початку бутонізації у поєднанні з інсектицидним захистом посівів. Фосфор і калій вносять восени під основний обробіток ґрунту. Весняне внесення простих фосфорних і калійних добрив у верхній шар ґрунту значно знижує ефективність добрив.
Сівбу проводять якомога раніше на початку весняно-польових робіт, як тільки дозволяє стан ґрунту (температура на глибині заробки насіння, вологість і фізична стиглість ґрунту). Ярий ріпак характеризується чітко вираженими характеристиками рослин довгого дня, тому потребує дуже ранніх строків сівби. При пізніх строках сівби вегетативний розвиток рослин слабкий, вони швидко переходять в генеративну фазу знижуючи потенційну врожайність. Один день запізнення з сівбою у порівнянні з оптимальними строками, призводить до зниження врожайності приблизно на 40 кг/день.
Сівбу проводять вузькорядним (15 см) або широкорядним (30-35 см) способом на глибину 1-2 см; при пересиханні ґрунту глибину загортання насіння збільшують до 4 см. Норма висіву інкрустованого насіння сівалками точного висіву на добре вироблених, чистих полях – для сортів 60-80 схожих насінин/м2, для гібридів 55-65 схожих насінин/м2. Після сівби, за необхідності, проводять коткування посівів.
До появи сходів у випадку утворення забитої ґрунтової кірки посіви ріпаку обробляють легкими боронами. При наявності хрестоцвітих блішок на сходах рекомендовано провести захист рослин інсектицидом Децис Профі (0,03 кг/га) + Тренд-90 (100 мл/100 л води). При сильній забур’яненості необхідно провести обробку посівів окремо або баковою сумішшю гербіцидів Ачіба (1,0–1,5; 2,0–3,0 л/га) та Галера Супер 364 SC (0,2–0,3л/га). У фазу бутонізації провести захист посівів від шкідників та хвороб (за необхідності) баковою сумішшю: Фолікур (0,5 л/га) + Біскайя (0,3 л/га) +«Фурор» (5 л/га) + Карбамід (10 кг/га) + Сульфат магнію (5 кг/га) + Борна кислота (300 г/га) + Тренд-90 (100 мл/100 л води). При необхідності повторити через 10-12 днів.
Сучасні сорти та гібриди ріпаку селекції ТОВ «Рапсоіл» характеризуються одночасним достиганням, підвищенною стійкістю до вилягання та обсипання, що дає можливість проводити уборку врожаю прямим комбайнуванням в більш пізні строки. Порівняно з роздільним комбайнуванням такий спосіб має ряд переваг:
Роздільне збирання рекомендується проводити на забур’янених площах та при нерівномірному дозріванні насіння. Кладуть ріпак у валки за вологості 25-35%. Висота зрізу – 30-40 см. Обмолот проводять при досягненні вологості 10-12%. На чистих від бур’янів, не загущених посівах ріпаку з одночасним дозріванням проводять пряме комбайнування, яке починають коли насіння повністю дозріло. У зв’язку із довготривалим цвітінням ріпаку дозрівання посівів може протікати нерівномірно. З цим повязані деякі складнощі визначення оптимальних строків уборки. Обмолот починають коли насіння набуває синьо-чорного забарвлення, стає твердим, шелестить в стручках при струшуванні та має вологість 12-15%. Більш ранні строки уборки ускладнюють обмолот, призводять до значних втрат врожаю, збільшення витрат на доочистку і сушку насіння. За необхідності прискорення збирання ріпаку прямим комбайнуванням, рекомендується застосовувати десикант Реглон Супер 150 SL (2,0-3,0 л/га). Обприскування посівів проводять при побурінні 70-75% стручків і вологості насіння 25-35%.
Перед уборкою рекомендовано проводити пробний обмолот з послідуючим визначенням якості насіння. З метою підвищення продуктивності комбайна, зменшення втрат і зниження вологості насіння проводять уборку на високому зрізі (2-5 см нижче нижнього ярусу. Надзвичайно важливою є правльна настройка комбайну, яку регулюють протягом дня залежно від вологості уборочної маси. При обмолоті без спеціального ріпакового стола, навіть при дотриманні всіх правил роботи, втрати врожаю будуть складати 0,1-0,2 т/га.
Насіння ріпаку одразу після обмолоту необхідно негайно очистити і довести до вологості 8-10%. Для очистки слід використовувати повітряний сепаратор в комбінації з очисткою на решетах. Повітряний сепаратор відділяє всі домішки, вага яких менше, ніж вага насіння ріпаку, а решета відділяють всі рештки більшого розміру. Правильне охолодження насіння ріпаку, яке закладається на зберігання має важливе значення у збереженні схожості посівного матеріалу. Для збереження обмолоченої маси необхідно забезпечити подачу 15 м3 повітря на 1 м3 насіння. Повітря що надходить, повинне бути прохолоднішим, а відносна вологість встановлюється в залежності від температури повітря і вологості насіння. Необхідно щоденно контролювати температуру зберігання і стан насіння, а при підвищенні тмператури до 15ºС повторно проводити охолодження. Якщо планується зберігання насіння ріпаку в контейнерах призначених для зернових культур, заповнювати їх слід лише до половини висоти бокової стінки.
