Гірчиця - детальніше

Рейтинг: 0

Гірчиця має велике значення як олійна культура, з її насіння добувають олію, яка за своєю якістю не посту­пається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить олії 35 — 47 %, білої 30 — 40 %. Крім того, в насінні гірчиці є 25 — 32 % протеї­ну, до 1,7 % ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисиха-ючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102 — 108, білої 92 — 122).

Гірчичну олію широко використовують для харчування, а також у багатьох галузях промисловості — консервній, хлібопекарській, кондитерській, маргариновій, миловарній, фармацевтичній. Крім олії, насіння гірчиці сарептської містить 0,5 — 1,7 % ефірного (аліло­вого) масла, білої 0,1—1,1 %, яке використовують у косметиці та парфумерії. З макухи сарептської гірчиці виробляють гірчичний порошок, з якого виготовляють столову гірчицю, а в медицині — гір­чичники. Макуха містить алкалоїди синігрин та санальбін, тому без належної обробки її можна давати худобі в дуже обмеженій кількості.

Біла гірчиця дає високий урожай зеленої маси, яку можна вико­ристовувати на зелене добриво, для годівлі худоби і як кулісну культуру на парах для снігозатримання. Коренева система своїми виділеннями перетворює недоступні для рослин поживні речовини ґрунту на доступні. Добрий медонос і попередник для всіх культур.

Батьківщиною гірчиці сарептської вважається Індія, де ця росли­на і тепер розповсюджена як бур'ян. Здавна гірчицю культивують у Китаї, Індії, Єгипті, Передній Азії. У Російській імперії вперше була введена в культуру в Нижньому Поволжі поблизу м. Сарепти (звід­ки і отримала назву сарептська) на початку XVIII ст. В Україні її вирощують на невеликих площах. Урожайність насіння гірчиці са­рептської 8 - 12, білої 12 - 15 ц/га, зеленої маси — до 300 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Гірчиця сарептська (сиза) (Brassica juncea Czern.) — однорічна рослина з розгалуженим, прямостоячим стеблом заввишки 30 — 90 см і більше (рис. 60, а). На­сіння утворює дрібне, овально-округлої форми, коричневого, чорно-сизого або жовтого кольору, у воді не слизне, на смак гірке з харак­терним запахом гірчиці. Маса 1000 насінин 1,7 — 4 г.

Гірчиця біла (Sinapis alba L.) відрізняється від сарептської бороз­нистим, більш розгалуженим стеблом, яке вкрите жорсткими щети­нистими волосками (рис. 60, б). Насіння має округле, блідо-жовтого кольору, гірке на смак, у воді дуже слизне. Маса 1000 насінин 4 — 7 г.

 

Насіння гірчиці сизої проростає при температурі близько 1 — 2 °С. Рослини гірчиці в стадії розетки й старіші легко витримують нетри-

валі заморозки до мінус 5 °С і навіть до мінус 10 °С. Така стійкість гірчиці проти заморозків дає змогу сіяти її під зиму.

Гірчиця сарептська відзначається високою посухостійкістю. Най­вищу потребу у воді вона відчуває в період бутонізації — цвітіння.

Вегетаційний період гірчиці сарептської залежно від району ви­рощування й погодних умов триває 70 — 115 днів. Належить до рос­лин довгого дня з факультативним самозапиленням; у південних районах часто спостерігається перехресне запилення.

Гірчиця сарептська дає високі врожаї на родючих ґрунтах, а на бідних ґрунтах та в умовах низької агротехніки розвиває слабку ко­реневу систему, від чого сильно знижуються її врожай і посухостій­кість. Малопридатні для неї важкі, запливаючі, а також засолені ґрунти. На утворення 1 т насіння гірчиця виносить із ґрунту 70 — 75 кг азоту, 25 - 30 кг Р2О5 і 50 - 60 кг К2О.

Гірчиця біла більш холодостійка і менш посухостійка, ніж саре­птська. Вона добре росте в районах, де буває 450 мм і більше серед­ньорічних опадів. Вегетаційний період у гірчиці білої коротший, ніж у сарептської (65 — 70 днів).

Гірчиця біла — теж рослина довгого дня, на півночі цвітіння її починається раніше, ніж на півдні. Вона належить до перехресно­запильних рослин, але іноді бувають випадки самозапилення.

Сорти гірчиці, районовані в Україні: сарептської— Мрія, Таври­чанка; білої— Кароліна та ін.

Технології вирощування культури:

Вимоги до температури.

До тепла біла і сиза гірчиці невибагливі. Гірчиця біла порівняно з сизою більш холодостійка. Насіння гірчиці сизої починає проростати при температурі 2-3 °С, а білої -при 1 - 2 ° С . Сходи гірчиці сизої витримують нетривалі заморозки до мінус 4-5°С, а білої-до мінус 6°С і навіть до мінус 10°С.

Вимоги до вологи.

Гірчиця сиза менш вибаглива до вологи і відзначається високою посухостійкістю. Найбільшу потребу у воді біла і сиза гірчиці відчувають у період бутонізації - цвітіння.

Вимоги до грунту.

Гірчиця сиза значно вибагливіша до родючості ґрунтів порівняно з білою. Кращими для неї є чорноземні і каштанові ґрунти. Малопридатні - важкі, запливаючі і засолені ґрунти. На утворення 1 ц насіння виносить з ґрунту 7,2 кг азоту, 2,8 кг фосфору, 5,4 кг калію.

Гірчиця біла може вирощуватись і на малородючих ґрунтах. Коренева система її має здатність засвоювати поживні речовини із важкорозчинних сполук.

Тривалість вегетаційного періоду гірчиці сизої 70-115, а білої 65-90 днів. Сиза і біла гірчиця - рослини довгого дня. Сиза гірчиця є самозапильною рослиною, а біла - перехреснозапильною.

Попередники.

Кращими попередниками гірчиці сизої і білої є озимі зернові, зернобобові та просапні культури. Для запобігання ураження рослин шкідниками та хворобами, не слід сіяти гірчицю після інших культур родини капустяних.

Обробіток грунту.

Для вирощування гірчиці застосовують поліпшений зяблевий обробіток. Чисті від бур'янів поля два рази лущать на 6 - 8 та 8 - 10 см і орють на 22-25 см. При наявності багаторічних бур'янів проводять пошаровий обробіток і оранку на 27-30 см. Ефективне снігозатримання. Навесні, при досягненні ґрунтом фізичної стиглості, поля боронують зубовими боронами для закриття вологи і проводять передпосівну культивацію на глибину 5 - 7 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням.

Удобрення.

Гірчиця добре реагує на удобрення. Вона дуже чутлива до прямої дії мінеральних і післядії органічних добрив. Рекомендуються такі дози мінеральних добрив (в кг/га): N-30-35, Р205 -45-60, К20 -45-60.

Переважну кількість добрив вносять під зяблеву оранку. У рядки при сівбі вносять фосфорні добрива і дозі Р15-20.

Сорти сизої гірчиці: Мрія, Тавричанка; білої: Кароліна, Підпечерецька, Талісман.

Для сівби використовують відсортоване кондиційне насіння із схожістю не менше 85%, чистотою 98%, протруєне.

Строки сівби.

Кращим строком сівби гірчиці сизої і білої вважають ранній, одночасно з ранніми зерновими культурами. Ранні посіви повніше використовують весняні запаси вологи, краще витримують посуху і менше пошкоджуються земляною блішкою.

Способи сівби.

Сіють гірчицю звичайним рядковим способом нормою висіву сизої гірчиці 10-12 кг/га, а білої 15-16 кг/га. На забур'янених полях кращі результати забезпечує сівба широкорядним способом з міжряддям 45 см. Норма висіву при цьому зменшується: сарептської гірчиці до 6 - 8 к г / г а , білої - до 1 0 - 1 2 к г / г а . Загортають насіння на легких та середніх ґрунтах на 4-5 см, на важких - на 3 см. 

Догляд за посівами.

Після сівби проводять коткування ґрунту. Подальший догляд за посівами гірчиці включає досходове і післясходове боронування і 2-3 міжрядних розпушування міжрядь на широкорядних посівах. У період бутонізації - початку цвітіння проти різноманітних шкідників посіви обприскують інсектицидами.

Збирання.

Збирають сизу гірчицю переважно роздільним способом, коли більшість стручків на рослинах набувають жовтого кольору, не допускаючи їх розтріскування. Гірчицю в валках підсушують і обмолочують зерновими комбайнами в ранкові, вечірні та нічні години. Гірчицю білу збирають прямим комбайнуванням у період повної стиглості насіння, оскільки стручки її при достиганні майже не розтріскуються. Відсортоване насіння гірчиці сизої і білої зберігають при вологості не більше 10%.