26-05-2024

Морква - детальніше

Рейтинг: 0

Їстивний коренеплід моркви посівної, багатий на вітаміни та мікроелементи.

Сучасна садова мокрва э нащадком дикої, яка і зараз росте в горах Афганістану (стародавньої Бактрії). Коріння дикої моркви тонке, гірке, зазвичай фіолетового кольору. Тож спочатку люди вживали в їжу не корнеплоди, а соковиту зелень моркви. А згодом — і її насіння. На думку дослідників це сталося наприкінці IV тисячоліття до нашої ери.

Згадок про моркву в єгипетських папірусах знайдено не було. Кілька малюнків, які віддалено її нагадують, можуть зображувати якійсь інший корнеплід. Не згадують моркву і месопотамські джерела. В переліку рослин, що росли в саду вавилонського царя Мардукаплаіддіна II, вказані 67 найменувань, але чи є серед них морква напевно не відомо.

Біологічні характеристики

Морква — дворічна овочева культура. У перший рік вегетації формує розетку листків і м’ясистий коренеплід. Лише після зберігання коренеплодів при низьких позитивних температурах і висаджуванні їх у ґрунт (або після перезимівлі в ґрунті) на другий рік культури рослини утворюють розетку листків, квітконосні стебла і дають насіння.

Листки: ланцетнолінійні та ланцетоподібні, сидячі або на коротких черешках.

Продуктовий орган: коренеплід.

Коренева система: стрижнева, розміщується в орному шарі, і лише окремі корінці проникають на глибину до 80 см.

Стебло: мало-, середньо- або багатостебельним.

Суцвіття: складний зонтик.

Квітки: дрібні, двостатеві, пелюстки білі.

Насіння: знаходиться в плодах, за формою видовжено-яйце- подібне, у поперечному розрізі - овальне, біля 3 мм завдовжки і 1,5 мм завширшки і товщиною 0,4-1,0 мм, коричневе або коричнево-сіре за забарвленням.

Практичне використання

За змістом каротину морква поступається лише солодкому перцю. Моркву і морквяний сік призначають хворим на гіпо- та авітаміноз А. Експериментально встановлено, що морква активізує внутрішньоклітинні окислювально-відновні процеси, регулює вуглеводний обмін, має антисептичну, протизапальну, знеболюючу і ранозагоювальні властивості.

Лікування морквяним соком рекомендують при захворюваннях, пов'язаних з порушенням мінерального обміну (жовчнокам'яна хвороба, метаболічні поліартрити), показано вживання морквяного соку в перші дні після інфаркту міокарда, а також для вагітних жінок, матерів-годувальниць, дітей.

Свіжий морквяний сік використовується також при анемії, гіпоацидних гастритах. Однак свіжа морква і морквяний сік протипоказані при загостренні виразкової хвороби і ентеритах.

Морква показана при захворюваннях кон'юнктиви і рогівки ока, порушеннях мінерального обміну, поліартритах, остеохондрозі, сечокам'яної і жовчнокам'яної хвороби. Морква має м'які проносними і сечогінними властивостями, тому її вживають при захворюваннях шлунково-кишкового тракту і нирок.

З насіння моркви отримували препарат «даукарини», який представляв собою суму флавоноїдів, який володів спазмолітичну, судинорозширювальну дію на коронарні і периферичні судини, розслаблював гладку мускулатуру, надавав заспокійливу дію на центральну нервову систему. Даукарин застосовували при хронічній коронарній недостатності, що виявляється болями в області серця і за грудиною в спокої або після фізичного напруження.

У народній медицині морква дика застосовується як протиглисний і проносний засіб, а також для виведення з організму радіоактивних речовин.

Технології вирощування культури:

Агрономічні особливості

Висаджувати маточники моркви потрібно рано навесні з виходом у поле, коли ґрунт прогріється до 5-8°С. Це сприяє доброму укоріненню їх та розвитку асиміляційного апарату. Зниження температури повітря в цей період при весняних приморозках навіть до мінус 3-5°С не шкідливе для рослин. Після доброго укорінення насінників кращою температурою для наростання асиміляційного апарату є 18-20°С.

У період цвітіння рослин запилення краще відбувається за температури 20-25°С. Однак, у період наливу насіння краще, якщо вона знижується до 18-20°С. Короткочасне зниження температури повітря до 10-15°С у період молочно-воскової стиглості насіння може призвести до погіршення схожості його, а тривале – й до загибелі.

Морква відноситься до рослин довгого світлового дня. На довгому дні ріст і розвиток рослин та нагромадження ними поживних речовин у коренеплодах збільшується. 

Морква, порівняно з іншими коренеплідними рослинами, менш вимоглива до вологи. Однак, для нормального росту і розвитку вона досить вимоглива до рівномірного зволоження ґрунту протягом всієї вегетації. Це пов’язано з тим, що до складу коренеплодів входить від 82 до 90% води.

Особливо підвищується вимогливість моркви до вологості ґрунту в період бубнявіння та проростання насіння, інтенсивного наростання листкового апарату та формування коренеплодів. Так, насіння моркви в період набухання і проростання вибирає з ґрунту води до 100% своєї маси.

При нестачі вологи в цей період затримується поява на поверхню ґрунту сходів, вони, як правило, бувають строкатими, і дещо запізнюється утворення першого справжнього листка. Тому в південних районах при застосуванні літніх строків сівби моркви площу перед сівбою потрібно поливати, а в інших зонах України її проводити після випадання дощу.

Висадка: квітень-травень

Збір врожаю: жовтень

Тривалість вегетації: 80-100 діб

Хороші попередники: огірок, капуста, картопля, помідор, бобові культури та озима пшениця.

Погані попередники: петрушка, баклажан, фенхель, пастернак, селера, кабачок.

Висадка

Спосіб сівби широкорядний із шириною міжрядь 45 см або широкосмуговий з шириною міжрядь 45 або 70 см і шириною смуги 5-7 і 10-12 см відповідно. Норма висіву насіння 6-8 кг/га, а при використанні сівалок точного висіву – 2-3 кг/га. До сівби і після неї ґрунт ущільнюють котками.

При з’явленні сходів розпушують міжряддя. Загущенні посіви з метою проріджування у фазі 1-2 справжніх листків боронують поперек напрямку рядків. У подальшому догляд за рослинами полягає у 2-3-разовому розпушуванні міжрядь (до змикання рядків), боротьбі з бур’янами, хворобами та шкідниками, а в південних районах і у проведенні 4-6 поливів, залежно від погодних умов.

Збирають урожай коренеплодів пізно восени до приморозків і зразу обрізують гичку, щоб не допустити прив’ядання рослин. Прив`ялі та підмерзлі коренеплоди погано зберігаються. Середня врожайність коренеплодів моркви при належній агротехніці становить від 40,0 до 50,0 т/га.

У період вегетації на насінницьких посівах проводять 2-3 сортових прополювання. При цьому вибраковують усі нетипові для даного сорту рослини, а також ті, які ушкоджені хворобами та шкідниками. Восени з насінницьких посівів коренеплоди збирають до заморозків. Зразу очищають від гички, щоб коренеплоди не прив’ядали.

Щоб не ушкодити центральної бруньки, при обрізуванні листків залишають на коренеплоді черешки завдовжки 0,5-1,0 см. Потім проводять осінній добір маточників за типовою для певного сорту формою та середньою масою коренеплодів – 80-120 г, а від повторних посівів — не менше 30 г. На 1 га заготовляють із врахуванням втрат при зберіганні 45-50 тис. штук.

Добрива

За вимогливістю до елементів живлення морква столова порівняно з іншими овочевими культурами відноситься до середньовимогливих. Із ґрунту в період вегетації вона виносить на 10 т товарної продукції 24,0 кг азоту, 10,2 – фосфору та 39,0 кг калію.

Для культури моркви столової ґрунтове живлення має велике значення, оскільки рослини її дають досить високий товарний урожай з добре вираженими апробаційними властивостями лише на легких окультурених ґрунтах зі слабокислою або нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Досить високі врожаї морква дає також на окультурених торфовищах при підвищених нормах внесення фосфорно-калійних добрив та з додаванням борних, мідних і марганцевих мікродобрив. Важкі, кислі та слабоокультурені ґрунти непридатні для її вирощування.

Безпосереднє внесення органічних добрив під посів моркви не рекомендується. На торфовищах її вирощують при заляганні ґрунтових вод на глибині 60-120 см.

Шкідники

До шкідників моркви можна віднести:

Хвороби

Хвороби моркви:

  • біла гниль,
  • сіра гниль,
  • фомоз (уражений коренеплід),
  • альтернаріоз (уражений коренеплід),
  • альтернаріоз (уражена рослина),
  • борошниста роса моркви,
  • мокра бактеріальна гниль моркви.