Монітор Агронома
25-11-2024
Монітор Агронома
Рейтинг: 0
Ознаки ураження
Пероноспороз проявляється зазвичай у період масового цвітіння і плодоутворення. Хвороба уражує ростові точки і молоді листки, які бліднуть, скручуються, стають зморшкуватими, крихкими. З’являються хлоротичні світло-жовті, великі плями, потім вони буріють, листки покриваються (в основному з нижньої сторони) сіро-фіолетовим нальотом. Плями збільшуються, зливаються і всихають. Нерідко спостерігається деформація пластинки листка. З’явитися це захворювання може як на молодих (з 3-4 листям) рослинах, так і під час плодоношення. Плоди на хворих рослинах формуються повільно і врожай різко знижується. При сильному ураженні залишаються одні черешки, які також буріють і засихають. Рослини гинуть в середині плодоношення, а при пізніх посадках — і на самому початку дозрівання плодів. Хвороба за сприятливих умов здатна за 3-4 дні повністю знищити рослини як в закритому, так і у відкритому грунті.
Умови розповсюдження
Сприятливою для розвитку пероноспорозу є висока вологість повітря, помірна температура — 18-23 оС вдень і прохолодна 13-15 оС вночі, часті холодні роси, щільна згущеність рослин на рядках. У період вегетації рослин поширюється зооспорангіями, при проростанні яких виходять зооспори. Для проростання суперечка і зараження рослин необхідна наявність крапельної вологи протягом 4-6 годин. Зимує гриб у вигляді ооспор.
Першочергово, в період вегетації рослин, систематично знищують бур’яни, щоб уникнути в посівах підвищеної вологості. На рослинних залишках спори пероноспорозу можуть зберігатися протягом декількох років, тому рекомендується ретельне видалення та знищення післязбиральних решток і глибока зяблева оранка. Обов’язковим є дотримання густоти посадок – широкорядний спосіб сівби. Полив проводять під корінь або системою краплинного зрошення, для запобігання попадання крапель води на листки. Вирощування сортів огірків, стійких до хвороби. Хімічні препарати: Авіксил, Акробат МЦ, Альєтт, Апрон, Ефаль, Курзат Р 44, Оксіхом, Превікур 607 СЛ, Ридоміл, Хлорокис міді.
Культури, яким властива дана проблема
