Монітор Агронома
25-11-2024
Монітор Агронома
Рейтинг: 0
Довгоносики (або слоники) - найбільш числена родина ряду твердокрилих (жуків) типу членистоногих тварин. Родина довгоносиків об'єднує понад 70 000 видів. На території Росії мешкають 5000 видів жуків даної родини. Характерна особливість довгоносиків - це довгастий передній відділ голови (головотрубка), завдяки чому ці жуки і отримали свою назву.
Переважна більшість довгоносиків зустрічаються в областях тропічного поясу нашої планети. Ці жуки діляться на дві великі групи: короткохоботні і довгохоботні. Основні відмінності довгоносиків цих груп стосуються будови головотрубки та розміщення ротових органів. У довгохоботних довгоносиків головотрубка значно довше основної частини голови.
Широко відомі представники жуків даної родини - малиновий довгоносик, трубковерт, жолудевий довгоносик, буряковий довгоносик, комірний довгоносик, яблуневий квіткоїд, тощо. Майже всі вони є шкідниками сільськогосподарських культур і дерев лісу.
Харчуються довгоносики практично всіма видами рослин, але частіше із класу дводольних. Розвиток довгоносиків відбувається з повним перетворенням, тобто з яйця вилуплюється личинка, яка перетворюється в лялечку, що трансформується в дорослу особину. Личинки з'являються на листках, в плодах, бутонах, на молодих пагонах, гілках, іноді здатні вигризати ходи під корою. Раціон харчування імаго - зелені частини рослин, квітки, плоди, пилок. Найчастіше довгоносики поїдають рослини певних видів з однієї родини або схожих родин, рідше харчуються рослинами різних родин.
Розміри тіла довгоносиків становлять від 3 см до 5 см. Голова комахи подовжена у головотрубку, на кінці якої розташовані гризучі ротові елементи. Форма тіла довгоносика різноманітна: від палочкоподібної до майже кулястої. Забарвлення покривів тіла у різних видів змінюється від жовтого, бурого до чорного, у деяких випадках - зі світлими або темними плямами на спинці, може бути з металевим відливом. Личинки жуків серпоподібної форми, м'ясисті, без кінцівок, різного кольору у різних видів.
На голові імаго добре помітні колінчаті вусики - орган нюху, невеликі фасеткові очі, ротовий апарат гризучого типу, що складається з щелеп і зрощених з нижньою губою щупиків. Надкрила і крила жука прикріплені до грудей. Літальні крила в одних видів є, у інших не розвинені. Подовжені надкрила щільно прилягають до тіла комахи. При відсутніх задніх крилах надкрила можуть зростатися. Для деяких видів довгоносиків характерна наявність шипів і виростів на передніх крилах. Черевце комахи покрите лусочками або волосками.
Кінцівки жука п’ятичленикові, можуть бути короткі або довгі. У риючих видів довгоносиків є лопаті із зубцями на передніх гомілках. На підошвах лапок є кігтики.
Мускулатура цих жуків прекрасно розвинена, складна. Найсильніші м'язи - головні (рухають щелепами) і грудні (що забезпечують рух крил і кінцівок). Травна система довгоносиків ділиться на такі відділи: стравохід, зоб, шлунок, середня і задня кишка. Видільна система представлена мальпігієвими судинами. Дихальна система типова для всіх твердокрилих. Атмосферне повітря надходить через дихальця в трахеї, які розгалужуються у тканинах комахи. Кровоносна система незамкнута. Нервова система поділена на центральну і периферичну.
|
Личинки і дорослі жуки-довгоносики шкодять культурним рослинам і лісовим породам, а також рослинним запасам, розвиваючись в плодах і насінні. Із довгоносиками ведеться непримиренна боротьба в сільському господарстві. Щоб позбутися від довгоносиків, застосовуються інсектициди. Крім цього, використовуються й інші заходи боротьби з такими шкідниками, як бавовняний довгоносик, люцерновий слоник, буряковий довгоносик, яблуневий квіткоїд, вишневий довгоносик, комірний довгоносик, іншими. |
