Монітор Агронома
25-11-2024
Монітор Агронома
Рейтинг: 0
Ріпак - цінна продовольча культура, яка щороку стає дедалі популярнішою. Насіння озимого ріпаку містить 45–50% олії, 24–31% білка, 6–12% клітковини. До складу ріпакової олії входить чимало гліцеринових кислот. За даними FAO, щорічне виробництво ріпакової олії на продовольчі цілі становить 15–16 млн т. Кон’юнктура світового ринку та дедалі більший попит на рослинну олію спонукають розширювати площі під цією культурою. Ґрунтово-кліматичні умови України дозволяють вирощувати ріпак майже в усіх регіонах країни. Ріпак посідає третє місце серед олійних культур, і його посівні площі постійно зростають.
Є дві форми ріпаку - яра, так звана кольза, та озима, яка переважає. В Україні площі посівів озимого ріпаку 2011–2012 маркетингового року становили більше 1 млн га. Під ярим ріпаком, за приблизними підрахунками, зайнято близько 110 тис. га. Як бачимо, площі під озимим ріпаком більші майже увосьмеро. Є кілька причин такого розподілу у структурі посівів: по-перше, урожайність озимого ріпаку набагато вища, по-друге, збільшується ресурс часу на весняну посівну кампанію. Проте за урожайністю (1,5–1,7 т/га) Україна суттєво поступається країнам Європи, де середня врожайність - 2,5–2,7 т/га.
У чому ж причина такої разючої різниці? Насамперед це оптимальна агротехнологія, правильний підбір сорту чи гібриду, який підходить для певного регіону, але найважливіший чинник - збалансована система захисту.
Один з елементів цієї системи - використання ретардантів.
Ретарданти - синтетичні регулятори росту й розвитку інгібіторного типу з антигібереліновим механізмом дії, здатні уповільнювати ріст рослин, не викликаючи при цьому, як правило, аномальних відхилень. Ці речовини можуть укорочувати і потовщувати стебло, зменшуючи схильність до вилягання, посилювати ріст кореневої системи без втрат для генеративних органів, підвищувати продуктивність рослин і їхню опірність несприятливим чинникам середовища.
Цвітіння ріпаку починається рано вранці і триває протягом дня, особливо у вологу погоду. Першими зацвітають бутони у нижній частині суцвіття. Залежно від погоди яйцеклітина зберігає здатність до запліднення до 4-7 діб з моменту розкриття квітки. Життєздатність пилку висока. В стерильних умовах і при пониженій температурі його життєздатність може зберігатися протягом року. При кімнатній температурі пилок може зберігатися 2-3 тижні, але вже через тиждень ступінь зав’язування насіння знижується і з’являється багато нерозвинених насінин. При стресових умовах (підвищені температури, дефіцит вологи, знижені температури) пилкові зерна дуже часто втрачають здатність до запліднення, що призводить до появи апоміктів. При розкритті квітки першим з’являється примочка маточки, потім чашолистики, пелюстки подовжуються, внаслідок чого маточка знову опиняється в середині квітки – нижче, або на рівні пиляків. У багатьох сортів ріпаку зустрічається селективне запліднення, обумовлене різною швидкістю росту пилкових трубок. При вільному перезапиленні двох і більше сортів слід звертати увагу на одночасність цвітіння. Відмінність між сортами буває дуже суттєвою.
Вивчення біологічних особливостей озимого ріпаку засвідчило, що кліматичні умови є одним із вирішальних чинників при вирощуванні цієї культури і отриманні високих урожаїв насіння.
Ріпак вважається холодостійкою волого- і світлолюбивою культурою. Озимий ріпак здатний витримувати морози під сніговим покривом до -30оС, а без снігового покриву - до -15-18оС. Ця культура може загинути і в результаті випрівання, коли восени сніг випадає на не промерзлий ґрунт і рослини, тривалий час знаходячись під його товстим покривом, виснажуються і гинуть. Весняні заморозки до травня також можуть викликати розрив стебла, ушкодження бруньок, відмирання окремих квіток або суцвіть на рослині.
Стійкість ріпаку до морозів залежить і від вологості грунту. Якщо грунт перезволожений, то навіть за температури -6-8оС він може вимерзнути. Якщо грунт сухий, то ріпак витримує низьку температуру в межах -18-20оС протягом декількох днів. Ріпак негативно реагує на раптові коливання і тривале зниження температури восени, коли рослини ще не встигли загартуватися, або навесні, після відновлення вегетації рослин. При тривалій холодній зимі, або контрастно мінливій температурі на початку весни при поновленні вегетації рослини озимого ріпаку масово вимерзають.
Насіння ріпаку починає проростати за температури грунту +2оС, оптимальна температура для його проростання - 15-18оС. Сприятливих умов сходи озимого ріпаку з’являються через 6-7 діб. Сума ефективних температур повітря вище 10оС для одержання дружних сходів озимого ріпаку становить 60-90оС. Сходи можуть переносити заморозки до 3-5оС, а рослини у фазі розетки - до -8оС.
Для отримання сходів і початкового розвитку рослин необхідно не менш як 20 мм опадів. Що пізніше сходить ріпак, то повільніше розвивається.
Дефіцит вологи в грунті у фазі стеблування-цвітіння призводить до слабкого галуження рослин, фізіологічного в’янення, опадання бутонів і квіток, скорочення фази цвітіння, зниження продуктивності рослин. Під час цвітіння ріпаку бажана вологість грунту становить понад 80%. Під час вегетації на кожний гектар площі для одержання насіння ріпаку 20 ц/га необхідно 400-500 мм опадів.
Для вирощування ярого ріпаку найкращим є вологий клімат із рівномірними опадами протягом вегетації рослин. Для проростання води потрібно 50-60% від маси насіння. Волога вкрай необхідна у верхньому шарі грунту, у фазі сходи-розетка, коли рослини формують кореневу систему.
Озимий і ярий ріпак добре розвиваються при частих, але помірних дощах. Розподіл опадів під час вегетації є найбільш оптимальним, коли в квітні випадає майже 50-60 мм, у травні - 70-75 мм, у червні - 75-80 мм, у липні - 30-40 мм для озимого і 60-80 мм - для ярого ріпаку.
За вегетаційний період ріпак витрачає у 1,5-2 разу більше води, ніж зернові колосові культури. Найбільше вологи потребує у фазі бутонізація-цвітіння-наливання стручків. Для формування однієї частки сухої речовини ярий ріпак витрачає 500-700 частин води.
