Монітор Агронома
25-11-2024
Монітор Агронома
Рейтинг: 0
Полівки — це гризуни, які поширені практично по всьому світі, за винятком хіба що крайньої півночі та Антарктиди. Полівок існує безліч видів в залежності від географії проживання. Проте не потрібно полівок плутати з мишами. Це зовсім інша тварина, хоча зовні вони і схожі. Полівки ближче до лемінгів або ондатри.
Ці тварини в залежності від виду мають розмір від 7 до 30 см і більше. Найпоширеніші, так звані звичайні або сірі полівки, мають довжину 15-17 см і хвіст ледве коротший тулуба. Заселяють луки, заплави річок, живуть і в полях, завдаючи шкоди сільському господарству. Є незамінною здобиччю для багатьох хижаків — лисиці, соболя, рисі та багатьох інших. Навіть популяція деяких хижаків (наприклад, канадської рисі та білої сови) залежить від популяції полівок.
Ці гризуни живуть переважно колоніями, що складаються з декількох виводків однієї пари. Потрібно відзначити, що полівки призводять по 2-3 виводки з 5-7 малюків на рік. До того ж статева зрілість настає вже через пару місяців після народження. Нори полівок мають безліч розгалужень та виходів. На зиму тварини не падають в сплячку, а продовжують вести активний спосіб життя. Якщо земля вкривається снігом, то полівки роблять ходи під ним, не виходячи на поверхню.
Харчуються полівки травою, насінням, корою чагарників та дерев. І якщо деяким видам полівок нічого не загрожує і навіть з ними необхідно боротися як з шкідниками та розповсюджувачами інфекційних захворювань, то цілій низці видів загрожує небезпека зникнення, і вони навіть занесені в Міжнародну Червону книгу. У будь-якому випадку полівка займає своє місце в харчовому ланцюжку і для матінки-землі така сама люба, як і будь-яка інша тварина.
Шкодочинність полівок дуже висока. На окремих полях у степовій та лісостеповій зонах за наявності 50–60 колоній/га за неправильного або несвоєчасного регулювання чисельності гризунів втрати зерна озимої пшениці становили 35–40%. Харчуючись сходами пшениці, полівки утворюють на посівах лисини. У роки ж масового їх розмноження подекуди виникає потреба у пересіванні пошкоджених масивів.
Розмноження мишей та полівок може обмежуватися природними чинниками. Так, ранні морози за відсутності снігового покриву, ожеледиці й утворення крижаної кірки на полях, різкі зимові відлиги з таненням снігу спричинюють загибель цих гризунів. Зниженню їх кількості сприяють також посушливі умови весни й літа. Певну роль у цьому відіграють також хижі та всеїдні птахи й ссавці. Та попри все це, щільність та шкодочинність мишей та полівок на сільськогосподарських угіддях залишаються досить високими, і тому треба завжди планувати проведення захисних заходів.
Заходи з контролю щільності популяцій мишоподібних гризунів поділяють на профілактичні й винищувальні.
Найважливішими профілактичними заходами є агротехнічні: дотримання сівозміни, боротьба з бур’янами на полях і в місцях резервацій гризунів (у лісосмугах та на узбіччях доріг і зрошувальних каналів), своєчасне й без втрат збирання врожаю, своєчасна та якісна оранка. Усе це позбавляє гризунів кормової бази і надійного сховища.
Боротьбу з гризунами треба здійснювати як у період масового розмноження, так і в період низької їх чисельності, коли вони живуть у місцях резервацій. У степових районах України, де впроваджено безполицевий обробіток грунту, за наявності на полі колоній полівок оранку краще провести з оборотом скиби на глибину 25–30 см. При цьому гине близько 70–75% гризунів. Оранка на таку глибину сприяє руйнуванню гнізд і кормових камер полівок. Поряд із цим особливу увагу слід приділити посівам озимої пшениці, не допускаючи заселення їх полівками з осені. Для цього перед сівбою озимини треба знищувати гризунів на попереднику й на прилеглих угіддях.
Якщо ж на одному гектарі посівів озимих зернових, багаторічних трав та соняшнику щільність мишоподібних гризунів досягає 3–5 і більше колоній, то треба вжити винищувальних заходів, застосовуючи головним чином хімічні та біологічні засоби
