Захворювання виявляють у роки з прохолодним літом, частіше у північних і західних районах України на багатьох злаках, але найбільшої шкоди воно завдає пшениці. Жовта іржа проявляється на листках, піхвах, інколи на стеблах, остюках, колоскових лусочках і навіть на випуклих частинах зерна.
Характерний прояв ураження — лимонно-жовті довгасті смуги у вигляді пунктирних ліній, що складаються з урединій. Іноді вони розміщуються скупченими групами, утворюючи на листках щось подібне до плям, оточених хлорозом. Пізніше у місцях ураження утворюються темно-бурі або майже чорні телії, що не проривають епідермісу.
Збудником захворювання є гриб Puccinia striiformis West. (P.glumarum Eriks. et Henn.). Урединіоспори гриба одноклітинні, яскраво-жовтого забарвлення, кулясті, діаметром 15-20 мкм, з безбарвною, колючкуватою оболонкою. Теліоспори довгасто-булавоподібні, двоклітинні, бурі, з короткою безбарвною ніжкою, розміром 30-57 х 16-24 мкм. Розвиток еціальної стадії у P.striiformis поки що не встановлено. Гриб розвивається і зимує в урединіостадії. Оптимальною температурою для проростання урединіоспор жовтої іржі вважають 11-13°С, хоч вони можуть проростати і при температурі, близькій до 0°С.
Відомо понад 60 рас збудника хвороби. Найпоширеніші 20-та, 25-та і 31-ша раси. Навесні захворювання спочатку проявляється на нижніх листках, а потім поступово переходить на верхні. До моменту цвітіння або молочної стиглості багато листків жовтіють і відпадають. При значному розвитку іржі швидко змінюється забарвлення поля. Особливо шкідливе ураження частин колоса. Зерно підсихає, стає щуплим і легким.
Підвищену стійкість до хвороби мають сорти озимої пшениці Киянка, Миронівська остиста.
Монітор Агронома
